Ст. 9

Чинна редакція від 24.11.1977 · Конвенція набрав чинності 01.05.1983

Глава III

Дозвіл на проживання

1. Якщо цього вимагає національне законодавство, кожна Договірна Сторона видає дозволи на проживання тим трудящим-мігрантам, яким було дозволено займатися оплачуваною роботою на її території на умовах, визначених у цій Конвенції.

2. Дозвіл на проживання відповідно до положень національного законодавства видається та, у разі необхідності, поновлюється, як правило, щонайменше на строк дії дозволу на роботу. Якщо дозвіл на роботу є дійсним протягом невизначеного періоду, дозвіл на проживання, як правило, видається та, у разі необхідності, поновлюється щонайменше на рік. Він видається та поновлюється безоплатно або зі сплатою суми, що покриває лише адміністративні витрати.

3. Положення цієї статті застосовуються також до членів сім'ї трудящого-мігранта, яким дозволено приєднатися до нього відповідно до статті 12 цієї Конвенції.

4. Якщо трудящий-мігрант більше не працює через тимчасову непрацездатність або внаслідок хвороби чи нещасного випадку або тому, що він став безробітним не з власної волі, що належним чином підтверджується компетентними органами, йому дозволяється для цілей застосування статті 25 цієї Конвенції залишатися на території держави, що приймає, протягом періоду, який повинен бути не меншим п'яти місяців. Проте жодна Договірна Сторона не зобов'язана у випадку, передбаченому у викладеному вище реченні, дозволяти трудящому-мігранту залишатися на період, що перевищує період виплати допомоги по безробіттю.

5. Дозвіл на проживання, виданий відповідно до положень пунктів 1-3 цієї статті, може бути вилучений:

a) з міркувань національної безпеки, громадського порядку чи суспільної моралі;

b) якщо власник дозволу відмовляється, після того як його належним чином було поінформовано про наслідки такої відмови, дотримуватися заходів, передбачених для нього офіційним медичним закладом для захисту здоров'я людей;

c) якщо одна з вимог, що має суттєве значення для її видачі або дійсності, не задовольняється.

Незважаючи на це, кожна Договірна Сторона зобов'язується надавати трудящим-мігрантам, в яких було вилучено дозвіл на проживання, ефективне право на оскарження в судовому чи адміністративному органі відповідно до процедури, передбаченої її законодавством.