Ця Конвенція, а також повідомлення і заяви, передбачені нею, застосовуються лише до злочинів, вчинених після того, як вона набере чинності для зацікавлення Договірних Держав.
На посвідчення чого нижчепідписані належним чином на те уповноважені представники підписали цю Конвенцію.
Вчинено в Страсбурзі п'ятнадцятого дня травня місяця 1972 року англійською і французькою мовами, причому обидва тексти є однаково автентичними, в одному примірнику, який зберігається в архіві Ради Європи. Генеральний секретар Ради Європи надсилає засвідчені копії цієї Конвенції кожному уряду, який підписав цю Конвенцію і приєднується до неї.
Додаток I
Кожна Договірна Держава може зробити заяву про те, що вона резервує за собою право:
(а) відмовити у прийнятті клопотання про порушення кримінального переслідування, якщо вона вважає, що злочин носить суто релігійний характер;
(b) відмовити у прийнятті клопотання про порушення кримінального переслідування за вчинене діяння, на тій підставі, що міра покарання, у відповідності до її власного законодавства, може бути призначена тільки адміністративним органом;
(c) не приймати статтю 22;
(d) не приймати статтю 23;
(e) не приймати положення, що містяться у другій фразі статті 25, з конституційних причин;
(f) не приймати положення, які наведені у пункті 2 статті 26, якщо вона має повноваження згідно із своїм власним законодавством;
(g) не застосовувати статті 30 і 31 до діяння, міра покарання за яке у відповідності до її власного законодавства або законодавства іншої зацікавленої держави може бути призначена тільки адміністративним органом;
(h) не приймати частину V.
Додаток II
Будь-яка Договірна Держава може заявити, що з причин, які випливають з її конституційного права, вона може звертатися з клопотанням про порушення кримінального переслідування або приймати їх лише у випадках, визначених її внутрішнім правом.
Будь-яка Договірна Держава може шляхом подання заяви визначити у тому, що її стосується, термін "громадянин" за змістом цієї Конвенції.
Додаток III
Перелік злочинів, які не передбачені кримінальним правом
До злочинів, які караються кримінальним законодавством, прирівнюються:
- у Франції:
будь-яка протиправна поведінка, яка карається складанням протоколу про порушення порядку користування головними шляхами сполучення;
- у Федеративній Республіці Німеччина:
будь-яка протиправна поведінка, яка підлягає покаранню, за процедурою, передбаченою Законом про порушення громадського порядку (Gesetz uber Ordnungswidrigkeiten від 24 травня 1968 року, BGBI 1968, 1, 481).
- в Італії:
будь-яка протиправна поведінка, до якої застосовується Закон N 317 від 3 березня 1967 року.