1. Ця Конвенція не зачіпає ні права і обов'язки, що випливають з договорів про екстрадицію і багатосторонніх міжнародних конвенцій, що стосуються окремих питань, ні положення, що стосуються питань, які розглядаються цією Конвенцією і які містяться в інших конвенціях, укладених між Договірними Державами.
2. Договірні Держави можуть укладати між собою двосторонні або багатосторонні угоди з питань, які розглядаються цією Конвенцією, лише з метою доповнення її положень або сприяння застосуванню принципів, які в ній містяться.
3. Однак, якщо дві або декілька Договірних Держав вже встановили свої стосунки у цьому питанні на основі однакового законодавства чи застосували свій особливий режим, або зроблять це у майбутньому, вони мають право регулювати ці стосунки відповідним чином, не зважаючи на положення цієї Конвенції.
4. Договірні Держави, які припиняють застосування положень цієї Конвенції у своїх взаємних стосунках у цьому питанні відповідно до положень попереднього пункту, повідомляють про це Генерального секретаря Ради Європи.