1. Особа, у кримінальній справі якої було постановлене остаточне і примусове судове рішення, не може за те ж саме діяння бути притягнутою до відповідальності або засудженою, або примушеною зазнавати будь-яку міру покарання в іншій Договірній Державі:
(а) якщо вона була виправдана;
(b) якщо призначена міра покарання: (i) відбута повністю, або відбувається; або (ii) скасована повністю, або у тому, що стосується невиконаної її частини, через помилування чи амністію; або (iii) не може виконуватись надалі через те, що вийшов строк давності;
(c) якщо суд визнав особу винною, але без призначення міри покарання.
2. Однак Договірна Держава не зобов'язана, якщо вона сама не клопотала про порушення кримінального переслідування, визнавати принцип ne bis in idem, якщо діяння, яке лежить в основі судового рішення, було спрямоване проти особи або установи, або будь-якого майна, що має публічний статус в цій державі, або якщо особа, щодо якої було поставлене судове рішення, сама мала публічний статус в цій державі.
3. Крім того, Договірна Держава, в якій діяння було вчинене або вважається таким згідно із законодавством цієї держави, не зобов'язана визнавати принцип ne bis in idem, якщо вона сама не клопотала про порушення кримінального переслідування.