1. Тимчасові заходи, що передбачені у статтях 27 і 28, регулюються положеннями цієї Конвенції і законодавством запитуваної держави. Законодавство цієї держави або Конвенція визначають також умови, за яких такі заходи не вживаються.
2. Ці заходи не вживаються у випадках, зазначених в пункті 2 статті 21.
3. Особа, що утримується під вартою, повинна бути звільнена за будь-яких обставин, якщо вона була заарештована на виконання статті 27, а запитувана держава не отримала клопотання про порушення кримінального переслідування впродовж 18 днів від дати арешту.
4. Особа, що утримується під вартою, повинна бути звільнена за будь-яких обставин, якщо вона була заарештована на виконання статті 17, а документи, які повинні додаватися до клопотання про порушення кримінального переслідування, не були отримані запитуваною державою впродовж 15 днів після отримання клопотання про порушення кримінального переслідування.
5. Термін утримання під вартою, здійснюваного виключно згідно зі статтею 27, ні за яких обставин не повинен перевищувати 40 днів.
Частина IV
Множинність кримінального провадження