За винятком положень статті 10, запитувана держава не може відмовити у прийнятті клопотання, повністю або частково, інакше як в одному або декількох таких випадках:
(а) якщо вона вважає, що підстави, на яких ґрунтується клопотання, заявлене відповідно до статті 8, не підтверджуються;
(b) якщо підозрювана особа не має постійного помешкання в запитуваній державі;
(c) якщо підозрювана особа не є громадянином запитуваної держави і не мала постійного помешкання на території цієї держави на момент вчинення злочину;
(d) якщо вона вважає, що злочин, щодо якого заявляється клопотання про порушення кримінального переслідування, має політичний характер або якщо йдеться про злочин суто військовий або податковий;
(e) якщо вона вважає, що існують серйозні підстави зробити висновок про те, що клопотання про порушення кримінального переслідування мотивоване расовими, релігійними, національними міркуваннями або політичними поглядами;
(f) якщо її власне законодавство вже застосовується до злочину і якщо на момент отримання клопотання витекли строки давності відповідно до її законодавства; в такому випадку пункт 2 статті 26 не застосовується;
(g) якщо її повноваження грунтуються виключно на статті 2 і якщо на момент отримання клопотання закінчаться строки давності згідно з її законодавством, при цьому береться до уваги передбачене в статті 23 продовження цих строків на 6 місяців;
(h) якщо злочин був вчинений за межами території запитуючої держави;
(і) якщо кримінальне переслідування може суперечити міжнародним зобов'язанням запитуваної держави;
(j) якщо кримінальне переслідування може суперечити основоположним принципам правової системи запитуваної держави;
(k) якщо запитуюча держава порушила процедуру, передбачену цією Конвенцією.