1. Засуджена особа, позбавлена волі в запитуючій Державі, яка була видана запитуваній Державі з метою виконання, не повинна переслідуватися, каратися чи позбавлятися волі з огляду на виконання вироку чи ордеру на арешт за будь-який злочин, скоєний до її передачі, окрім того, за який було призначено вирок, що підлягає виконанню, а також не повинна обмежуватися в своїй особистій свободі з будь-якої причини, окрім наступних випадків:
(a) коли Держава, яка її видає, дає згоду. Запит про згоду подається у супроводі усіх відповідних документів та правового запису будь-якої заяви обвинуваченої особи щодо злочину, про який йде мова. Згода надається, коли злочин, через який вона запитується, тягнув би за собою видачу відповідно до законодавства Держави, яка робить запит про виконання, чи коли екстрадиція виключалася б лише за причини розміру покарання;
(b) коли засуджена особа, маючи можливість залишити територію Держави, до якої вона була видана, не зробила цього протягом 45 днів після остаточного відбування покарання, чи повернулася на цю територію після того, як залишила її.
2. Однак, Держава, до якої звернуто запит про виконання, може вжити будь-який захід, необхідний для усунення особи із своєї території, чи будь-які заходи, необхідні згідно з її законодавством, включаючи заочний розгляд, аби уникнути будь-яких правових наслідків закінчення строку давності.