1. Ця Конвенція не впливає ні на права та зобов'язання, що витікають з договорів про екстрадицію та міжнародних багатосторонніх Конвенцій щодо особливих питань, ні на положення щодо питань, які регулюються в цій Конвенції та які містяться в інших існуючих Конвенціях між Договірними Державами.
2. Договірні Держави не можуть укладати двосторонні та багатосторонні угоди одна з одною по питаннях, які регулюються цією Конвенцією, окрім як з метою доповнення її положень чи полегшення застосування принципів, що містяться в ній.
3. Однак якщо дві чи більше Договірних Держав вже встановили свої відносини в цьому питанні на основі однакового законодавства, чи встановили свою спеціальну систему, чи якщо вони зроблять це в майбутньому, вони мають право регулювати ці відносини відповідним чином, незважаючи на умови цієї Конвенції.
4. Договірні Держави, які перестають застосовувати умови цієї Конвенції до їх взаємних відносин у цьому питанні, повідомляють про це Генерального Секретаря Ради Європи.