Ст. 23

Чинна редакція від 28.05.1970 · Конвенція набрав чинності 26.07.1974

Розділ 3. Вироки, винесені у відсутність обвинуваченого, та постанови у кримінальних справах

1. Якщо запитувана Держава вважає можливим вжити заходів за запитом про виконання вироку, винесеного у відсутність обвинуваченого, або постанови у кримінальній справі (ordonance penale), вона забезпечує, аби засуджена особа була особисто поінформована про рішення, винесене в запитуючій Державі.

2. При повідомленні засудженої особи також надається інформація:

(a) про те, що запит про виконання було зроблено відповідно до цієї Конвенції;

(b) про те, що єдиним можливим засобом судового захисту є заперечення, передбачене Статтею 24 цієї Конвенції;

(c) про те, що заперечення повинно бути подано до органу, який може бути визначений; що для цілей його прийнятності заперечення має відповідати положенням Статті 24 цієї Конвенції; та що засуджена особа може просити бути заслуханою органами Держави винесення вироку;

(d) про те, що якщо заперечення не подано протягом визначеного періоду, для усіх цілей цієї Конвенції вирок вважатиметься таким, що був винесений після слухання обвинуваченого.

3. Копія повідомлення невідкладно надсилається органу, який запитував про виконання.