Набуття громадянства
1. Кожна держава-учасниця передбачає у своєму внутрішньодержавному праві, що її громадянство ex lege набувають такі особи:
a) діти, один із батьків яких на час народження цих дітей має громадянство цієї держави-учасниці, за винятком будь-яких випадків, що можуть бути передбачені у її внутрішньодержавному праві для дітей, які народилися за межами держави. Стосовно дітей, батьківство яких встановлюється шляхом визнання, у судовому порядку або шляхом подібних процедур, кожна держава-учасниця може передбачити, що дитина набуває її громадянства за процедурою, яка визначається її внутрішньодержавним правом;
b) знайдені на її території немовлята, які інакше стали б особами без громадянства.
2. Кожна держава-учасниця передбачає у своєму внутрішньодержавному праві, що її громадянства набувають народжені на її території діти, які при народженні не набувають іншого громадянства. Таке громадянство надається:
a) ex lege при народженні; або
b) в подальшому дітям, які є особами без громадянства, на заяву, що подається до відповідного органу безпосередньо дитиною чи від її імені у спосіб, встановлений внутрішньодержавним правом держави-учасниці. Така заява може бути подана за умови законного та постійного проживання заявника на її території упродовж періоду, який не перевищує п'яти років і безпосередньо передує поданню заяви.
3. Кожна держава-учасниця передбачає у своєму внутрішньодержавному праві можливість натуралізації для осіб, які законно та постійно проживають на її території. Встановлюючи умови натуралізації, вона не повинна передбачати ценз осілості, який перевищує десять років до подання заяви.
4. Кожна держава-учасниця у своєму внутрішньодержавному праві спрощує процедуру набуття її громадянства для таких осіб:
a) другий з подружжя, що перебуває у шлюбі з її громадянином;
b) діти одного з її громадян, стосовно яких передбачені винятки, зазначені у підпункті "a" пункту 1 статті 6;
c) діти, один із батьків яких набуває чи вже набув її громадянства;
d) діти, усиновлені одним із її громадян;
e) особи, що народилися на її території та законно і постійно на ній проживають;
f) особи, що законно і постійно проживають на її території упродовж певного періоду, який розпочався до досягнення ними 18 років, причому тривалість цього періоду визначається внутрішньодержавним правом відповідної держави-учасниці;
g) особи без громадянства та особи, визнані як біженці, що законно та постійно проживають на її території.