Практичні заходи
1. Кожна Договірна Держава визначає у своїй ратифікаційній грамоті або у своєму документі про прийняття чи затвердження кожну регіональну або міноритарну мову чи офіційну мову, яка менш широко використовується на всій або частині її території, до якої застосовуються пункти, вибрані згідно з пунктом 2 статті 2.
2. Будь-яка Сторона може, в подальшому у будь-який час, повідомити Генерального секретаря про те, що вона бере на себе зобов'язання, що випливають з положень будь-якого іншого пункту Хартії, який вона ще не визначила у своїй ратифікаційній грамоті або у своєму документі про прийняття чи затвердження, або про те, що вона застосовуватиме пункт 1 цієї статті до інших регіональних або міноритарних мов чи до інших офіційних мов, які менш широко використовуються на всій або частині її території.
3. Зобов'язання, зазначені в попередньому пункті, вважаються складовою частиною ратифікації, прийняття або затвердження і мають таку саму силу від дати їхнього повідомлення.