Європейська співпраця в сфері зовнішньої політики регулюється такими положеннями:
1. Високі Договірні Сторони, будучи учасниками Європейських Співтовариств, прагнуть спільно формулювати і здійснювати європейську зовнішню політику.
2. a) Високі Договірні Сторони зобов'язуються інформувати і консультувати один одного з будь-якого питання зовнішньої політики, що представляє загальний інтерес, з метою домогтися, щоб їхній спільний вплив забезпечувався найбільш ефективно шляхом координації, зближення їхніх позицій та здійснення спільних дій;
b) взаємні консультації передують прийняттю Високими Договірними Сторонами їхньої остаточної позиції;
c) кожна з Високих Договірних Сторін, розробляючи національну позицію і здійснюючи національні дії, повною мірою враховує позиції інших партнерів і належним чином бере до уваги важливість прийняття і реалізації загальноєвропейських рішень.
З метою підвищення своєї здатності до спільних дій у сфері зовнішньої політики Високі Договірні Сторони забезпечують поступальний розвиток і конкретизацію єдиних принципів і завдань.
Визначення спільних позицій є відправною точкою для політики Високих Договірних Сторін;
d) Високі Договірні Сторони прагнуть уникати будь-яких дій або рішень, що завдають шкоди їхнім ефективним діям як об'єднаній силі в міжнародних відносинах або в рамках міжнародних організацій.
3. a) Міністри закордонних справ і один із членів Комісії збираються не рідше чотирьох разів на рік у рамках системи європейської політичної співпраці. Вони можуть також обговорювати питання зовнішньої політики, що перебувають у компетенції політичної співпраці, під час сесій Ради Європейських Співтовариств;
b) Комісія є повноправним учасником діяльності політичної співпраці;
c) з метою забезпечення швидкого прийняття спільних позицій і реалізації спільних дій Високі Договірні Сторони утримуються, наскільки це можливо, від кроків, що перешкоджають досягненню консенсусу і спільним заходам на його основі.
4. Високі Договірні Сторони забезпечують тісну взаємодію з Європейським Парламентом у рамках європейської політичної співпраці. Для цього держава-член, що головує в Раді ЄС, регулярно інформує Європейський Парламент про питання зовнішньої політики, розглянуті у рамках політичної співпраці, і домагається, щоб думка Європейського Парламенту враховувалося належним чином.
5. Зовнішня політика Європейського Співтовариства і політика, погоджена в системі європейської політичної співпраці, повинні бути скоординовами.
Держава-член, що головує в Раді ЄС, і Комісія, у рамках своїх компетенцій несуть особливу відповідальність за забезпечення такої взаємної узгодженості.
6. a) Високі Договірні Сторони вважають, що більш тісна співпраця з питань європейської безпеки здатна зробити істотний внесок у формування європейської ідентичності у сфері зовнішньої політики. Вони мають намір більш тісно координувати свої позиції з політичних і економічних аспектів безпеки;
b) Високі Договірні Сторони мають рішучий намір підтримувати технологічний і виробничий потенціали на рівні, що забезпечує їхня безпека. Вони будуть домагатися цього на національному рівні, а за необхідності - у рамках компетентних інститутів і органів;
c) положення цієї частини не перешкоджають установленню більш тісної співпраці у сфері безпеки між деякими з Високих Договірних Сторін у рамках Західноєвропейського Союзу або Північноатлантичного Союзу.
7. a) У міжнародних організаціях і на міжнародних конференціях, де беруть участь Високі Договірні Сторони, останні прагнуть ухвалити спільні позиції з питань, що охоплюються цією Частиною;
b) в міжнародних організаціях і на міжнародних конференціях, де беруть участь не всі Високі Договірні Сторони, ті з них, що беруть участь, повною мірою враховують позиції, погоджені в рамках європейської політичної співпраці.
8. Високі Договірні Сторони вступають за необхідності у політичний діалог із третіми країнами і регіональними об'єднаннями.
9. Високі Договірні Сторони і Комісія на основі взаємодопомоги й обміну інформацією поглиблюють співпрацю між своїми представниками, акредитованими в третіх країнах і міжнародних організаціях.
10. a) Керівництво європейською політичною співпрацею здійснюється тією з Високих Договірних Сторін, що головує в Раді Європейських Співтовариств;
b) на неї покладаються завдання з висування ініціатив, координації і представлення позицій держав-членів у рамках відносин із третіми країнами в контексті діяльності європейської політичної співпраці. На неї також покладається керування системою політичної співпраці, насамперед складання календарного плану зустрічей, їхнє скликання й організація;
c) у Політичному комітеті проводяться регулярні засідання політичних директорів з метою надання необхідної динаміки, забезпечення безперервності і наступності європейської політичної співпраці і підготовки обговорення на рівні міністрів;
d) Політичний комітет або за необхідності зустріч на рівні міністрів скликаються протягом 48 годин за запитом не менш трьох держав-членів;
e) на Європейську групу зв'язку, що знаходиться під керівництвом Політичного комітету, покладені функції спостереження за європейською політичною співпрацею і вивчення загальних організаційних проблем;
f) засідання робочих груп скликаються за рішенням Політичного комітету;
g) Секретаріат з місцезнаходженням у Брюсселі сприяє державі-членові, що головує в Раді ЄС, у підготовці і здійсненні діяльності в рамках європейської політичної співпраці, а також в адміністративних питаннях. Він виконує свої функції під егідою головуючої держави-члена.
11. У питаннях привілеїв та імунітету члени Секретаріату Європейської політичної співпраці прирівнюються до членів дипломатичних місій Високих Договірних Сторін, що знаходяться за місцем розташування Секретаріату.
12. Через п'ять років після набрання чинності цим Актом Високі Договірні Сторони повинні вивчити питання про необхідність перегляду частини III.
ЧАСТИНА IV
Загальні і кінцеві положення