РЕДАКЦІЇ ВИДАНЬ ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ Постанова ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
від 01.10.2000
vd20001001
Визнання угоди недійсною
Судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України розглянула заяву Державної податкової інспекції у Радянському районі м. Києва про перевірку постанови від 05.04.2000 р. арбітражного суду м. Києва у справі N 15/485 за позовом ДПІ у Радянському районі м. Києва до приватного підприємства "М..." товариства з обмеженою відповідальністю "Е..." про визнання недійсною угоди.
Рішенням арбітражного суду м. Києва від 26.10.99 р. позов задоволено - договір N 14/09/98 від 14.09.1998 р., що укладений між ПП "М..." та ТОВ "Е...", визнано недійсним як такий, що суперечить інтересам держави.
Позов задоволено з тих підстав, що відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15.10.99 р. по справі N 2-3206 статут, установчий договір, свідоцтво про державну реєстрацію, податкова накладна сторони за договором N 14/09/98 від 14.09.1998 р. - ТОВ "Е..." визнано недійсними, оскільки статут був зареєстрованим невідомою особою з використанням загубленого паспорта Г... Згідно із ст. 44 ЦК України ( 1540-06 ) письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають. Таким чином, договір N 14/09/98 від 14.09.1998 р. не відповідає вимогам закону. Крім того, договір не відповідає фактичним обставинам справи, направлений на перекручення бухгалтерської звітності, чим зачіпає і порушує інтереси держави і в силу ст. 49 ЦК України є недійсним. В рішенні суду також зазначено, що умислу на укладення спірного договору всупереч інтересам держави в судовому засіданні не встановлено, позивачем вимоги щодо цього не підтримувались.
Постановою голови арбітражного суду м. Києва Пінчука А.М. від 05.04.2000 р. рішення суду від 26.10.99 р. скасовано, в позові відмовлено з тих підстав, що позивачем не доведено належним чином, в чому полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладання угоди і чи була вона спрямована на приховування від оподаткування доходів, крім того, ст. 49 ЦК України ( 1540-06 ) не передбачене стягнення зі сторони, у якої відсутній умисел, в доход держави грошових коштів, сплачених на користь іншої сторони за отриманий товар.
Не погоджуючись з даною постановою суду, позивач подав заяву про її перевірку та скасування, оскільки сторона в спірному договорі зареєстрована в державних органах з зазначенням неправдивих даних, з порушенням норм чинного законодавства, установчі документи сторони визнані недійсними в судовому порядку.
Розглянувши матеріали справи, судова колегія встановила.
ПП "М..." було укладено договір N 14/09/98 від 14.09.1998 р. з ТОВ "Е...", відповідно до якого ТОВ "Е..." продало, а Покупець купив товар, Відповідно до п.5 Договору N 14/09/98 від 14.09.1998 р. сума платежу визначалась на підставі розходної накладної Продавця, становила за вищеназваним Договором 51000 грн., в т.ч. ПДВ 8500 грн.
Однією з ознак недійсності угоди за ст. 49 ЦК ( 1540-06 ) є те, що її вчинення об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства у цілому. Договір N 14/09/98 від 14.09.1998 р. є договором купівлі-продажу. Як правомірно зазначено в постанові арбітражного суду м. Києва, визнання недійсними установчих документів та свідоцтва про державну реєстрацію "ТОВ "Е..." свідчить про відсутність юридичної правоздатності ТОВ "Е...", що є при укладанні договору порушенням вимог чинного законодавства (ст. 48 Цивільного кодексу України).
Необхідними умовами для визнання угоди недійсною відповідно до статті 49 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) є її укладення з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, та наявність умислу хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків.
Позивачем не доведено нележним чином, в чому саме полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди і чи була вона спрямована на порушення чинного законодавства.
Відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15.10.99 р. по справі N 2-3206 статут, установчий договір, свідоцтво про державну реєстрацію, податкова накладна, картка із зразками підписів ТОВ "Е..." визнані недійсними з моменту їх оформлення, оскільки реєстрацію було здійснено невідомою особою з використанням загубленого паспорта Г... і підробленого доручення. Слід зазначити, що правові наслідки визнання недійсності установчих документів ТОВ "Е..." настають лише для ТОВ "Е..." у вигляді скасування державної реєстрації та наступної ліквідації цієї юридичної особи у встановленому законодавством порядку.
Таким чином, суд не вбачає умислу обох сторін в укладенні та виконанні відповідного договору як такого, що суперечить інтересам держави та суспільства. Сплачений ПП "М...", відповідно до умов договору, податок на додану вартість не був перерахований до бюджету ТОВ "Е...". Згідно з чинним законодавством, перерахування податку до бюджету - це суто податкове зобов'язання, яке не стосується договірних відносин між сторонами і за яке настає відповідальність у порушника - ТОВ "Е..." (відповідно до податкового законодавства), а не веде до визнання недійсним договору та до цивільно-правової відповідальності.
Крім того, ст. 49 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) не передбачено стягнення із сторони, у якої відсутній умисел, в доход держави коштів, сплачених іншій стороні за договором за отриманий товар.
За таких умов постанова арбітражного суду м.Києва по цій справі має бути залишена без змін як така, що відповідає чинному законодавству.
Керуючись ст. 106 - 108 АПК України ( 1798-12 ), судова колегія Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов в порядку нагляду ПОСТАНОВИЛА:
Постанову арбітражного суду м. Києва від 05.04.2000 р. у справі N 04-1/11-1-15/485 залишити без змін.
Надруковано: "Юридичний вісник України", 43 (279), 26 жовтня - 1 листопада 2000 р.