СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
09.09.2003
(Витяг)
У липні 2002 р. Харківський обласний міжгалузевий Фонд профспілкового майна (далі - Фонд) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Динамо" (далі - ТОВ) та регіонального відділення Фонду державного майна України у Харківській області (далі - відділення ФДМ) про розірвання договору оренди і стягнення 36 тис. 917 грн. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ТОВ порушує умови договору оренди нежитлових приміщень від 27 березня 1995 р. - не сплачує орендну плату в передбачені договором строки та у визначеному розмірі.
Господарський суд Харківської області рішенням від 9 жовтня 2002 р. у задоволенні позову відмовив.
Харківський апеляційний господарський суд постановою від 10 лютого 2003 р. це рішення залишив без зміни.
Вищий господарський суд України постановою від 25 квітня 2003 р. зазначені рішення та постанову залишив без зміни.
Усі судові рішення мотивовані тим, що вини ТОВ перед позивачем немає, оскільки наявні факти стягнення з ТОВ заборгованості з орендної плати у судовому порядку на користь відділення ФДМ (із серпня 2000 по серпень 2001 р.). Крім того, певний період (з 12 травня 1999 р. по 24 листопада 1999 р.) така заборгованість ТОВ існувала лише перед відділенням ФДМ, оскільки тоді діяв договір оренди від 1 квітня 1999 р., укладений між відповідачами.
Верховний Суд України ухвалою від 2 липня 2003 р. порушив провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 25 квітня 2003 р. за касаційною скаргою Об'єднання профспілок Харківської області Федерації професійних спілок України, що є правонаступником Фонду (далі - Об'єднання профспілок), в якій порушено питання про скасування зазначеної постанови та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції через недодержання норм матеріального права та виявлення фактів різного застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону в аналогічних справах.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Об'єднання профспілок, а також представників ТОВ і відділення ФДМ, та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд України дійшов висновку, що всі прийняті у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справу необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції з таких підстав.
Суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що оскільки наявні факти стягнення з ТОВ заборгованості з орендної плати на користь відділення ФДМ у судовому порядку, то вини ТОВ перед позивачем немає. Крім того, суди всіх інстанцій зазначили, що договір оренди від 1 квітня 1999 р. правомірно визнаний недійсним на майбутнє.
Однак ці юридичні висновки зроблені без урахування норм матеріального права та ряду обставин, що мають істотне значення для вирішення спору.
Згідно з ч. 2 ст. 35 ГПК ( 1798-12 ) факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, у яких беруть участь ті самі сторони.
Із матеріалів справи вбачається, що господарський суд Харківської області рішенням від 7 серпня 2001 р., що набрало законної сили, визнав недійсним договір оренди від 1 квітня 1999 р., укладений між відповідачами. В ухвалі від 18 вересня 2002 р., роз'яснюючи це рішення, названий суд зазначив, що вказаний договір визнаний недійсним з моменту його укладення згідно зі ст. 59 ЦК ( 435-15 ).
Один об'єкт оренди у період дії відповідного договору не може бути об'єктом оренди за іншим договором, укладеним пізніше, оскільки це унеможливлює реалізацію права користування цим об'єктом і не відповідає вимогам гл. 25 ЦК ( 435-15 ).
Як зазначено у ст. 161 ЦК ( 435-15 ), зобов'язання мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.
Згідно з п. 2.2.8 договору оренди від 27 березня 1995 р. та відповідними додатковими угодами орендар повинен своєчасно і в повному обсязі вносити орендні платежі. З матеріалів справи вбачається, що до того часу, поки договір оренди від 1 квітня 1999 р. було визнано недійсним, ТОВ перераховувало орендну плату відділенню ФДМ відповідно до платіжних доручень, що наявні в матеріалах справи. Крім того, заборгованість з орендної плати стягувалася з орендаря за рішеннями судів.
Таким чином, майнові права Об'єднання профспілок були порушені.
Виходячи з наведеного і керуючись статтями 111(17) - 111(20) ГПК ( 1798-12 ), Верховний Суд України касаційну скаргу Об'єднання профспілок задовольнив, постанову Вищого господарського суду України від 25 квітня 2003 р. та Харківського апеляційного господарського суду від 10 лютого 2003 р. й рішення господарського суду Харківської області від 9 жовтня 2002 р. скасував, справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції.