ПРЕЗИДІЯ ТЕРНОПІЛЬСЬКОГО ОБЛАСНОГО СУДУ
ПОСТАНОВА
від 11.07.88
(Витяг)
Вироком Підволочиського районного народного суду Г. засуджено за ст. 104 КК України ( 2001-05 ). Цим же вироком за ч. 2 ст. 206 КК України ( 2002-05 ) засуджено М. У касаційному порядку справа не розглядалась.
Г. засуджено за те, що під час захисту від М. і В., які безпричинно почали його бити, він перевищив межі необхідної оборони, вдаривши М. ножем і заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження.
За протестом Голови Верховного Суду України вирок скасовано і провадження у справі закрито з таких підстав.
Суд вірно встановив і навів у вироку фактичні обставини події, проте зробив необгрунтований висновок, що заподіяння Г. тяжких тілесних ушкоджень є перевищенням меж необхідної оборони.
За змістом закону суд, виявивши в діях підсудного ознаки перевищення меж необхідної оборони, не може обмежитись загальним формулюванням і зобов'язаний обгрунтувати свій висновок у вироку з посиланням на конкретні обставини справи, які підтверджували б явну невідповідність захисту характерові і небезпечності посягання.
У даній справі суд цієї вимоги не виконав і у вироку не вказав, у чому саме виявилось перевищення засудженим Г. меж необхідної оборони.
Разом з тим у справі є докази, які свідчать, що Г. перебував у стані необхідної оборони і меж її не перевищував. М. і В. безпричинно побили Г., незважаючи на те, що він їх попередив, що захищатиметься за допомогою ножа. Як видно з матеріалів справи, напад на Г. було вчинено на безлюдній вулиці і раптово. Ця обставина свідчить, що можливості для захисту у нього були обмеженими. Крім того, суд взяв до уваги й те, що нападали двоє молодих, фізично здорових людей, сам же Г. фізично слабкий, переніс інфаркт та операцію на нозі. За таких умов він був вправі захищатися наявними у нього засобами, в тому числі і з застосуванням ножа, бо інших предметів для відбиття нападу хуліганів у нього не було.
Оскільки Г. шкоду нападаючому заподіяв у стані необхідної оборони без перевищення її меж, то відповідно до ст. 15 КК України ( 2001-05 ) його дії не є злочином.
Погодившись з протестом, президія обласного суду вирок щодо Г. скасувала і провадження у справі закрила через відсутність в його діях складу злочину.
"Бюлетень законодавства і юридичної практики України", N 4, 1993 р.