Конституції України ( 254к/96-ВР ) містить припис про обов'язковість висновку Конституційного Суду України щодо відповідності законопроекту вимогам статей 157 і 158 Конституції України. Сполучник "і" між статтями 157, 158 у статті 159 Конституції України ( 254к/96-ВР ) підкреслює нерозривність вимог щодо перевірки законопроекту про внесення змін до Конституції України як статті 157, так і статті 158 Основного Закону України. Логічно, що, перевіряючи кожне положення законопроекту про внесення змін до Конституції України вимогам статті 157 Конституції України ( 254к/96-ВР ), одночасно необхідно перевіряти і на відповідність вимогам статті 158 Основного Закону України.
Однак Конституційний Суд України зайняв дещо іншу позицію. Він оцінював на відповідність статті 157 Конституції України ( 254к/96-ВР ) кожне окреме положення Законопроекту N 4180, а стосовно відповідності його вимогам статті 158 Конституції України - в цілому. Подібного підходу Конституційний Суд України дотримувався і в попередніх висновках щодо законопроектів про внесення змін до Конституції України.
Разом з тим при розгляді попередніх законопроектів необхідності перевіряти всі положення на відповідність статті 158 Конституції України ( 254к/96-ВР ) не було за відсутності випадків подання їх раніше ніж через рік після розгляду Верховною Радою України іншого законопроекту і неприйняття нею закону.
На час розгляду Законопроекту N 4180 Верховна Рада України розглянула 8 квітня 2004 року Законопроект N 4105 і закону не прийняла.
У цій ситуації Конституційний Суд України зобов'язаний був перевірити кожне положення Законопроекту N 4180 на відповідність вимогам частини першої статті 158 Конституції України ( 254к/96-ВР ). Але цього не було зроблено, хоча у Висновку підтверджено збіг окремих приписів у Законопроекті N 4105 і Законопроекті N 4180.
Порівняльний аналіз Законопроекту N 4105, що розглядався Верховною Радою України, і закон не був прийнятий, та Законопроекту N 4180 підтверджує наявність у них ідентичних або змістовно однакових положень. Зокрема, це частина п'ята статті 76, частини друга, четверта статті 78, пункти 5, 6, 7 частини другої, частини третя, четверта, п'ята, сьома, дев'ята, десята статті 83, пункти 15, 24, 25, 32, 37 частини першої, частина друга статті 85; стаття 87; частина третя статті 88; пункти 1-3 частини другої, частини третя, четверта статті 90; частина перша статті 93; частина четверта статті 94; пункти 9-12, 19, 30 частини першої, частина четверта статті 106; стаття 112; частина друга статті 113; стаття 114; частини четверта, восьма - десята статті 118; частини перша, друга статті 120; пункт 5 статті 121; частина перша статті 122; частина друга статті 148. Редакційні уточнення, які суттєво не впливають на зміст відповідних положень, містяться також у частині першій статті 77 (у Законопроекті N 4180 вказано "останнього місяця", а в Законопроекті N 4105 - "березня"), в пункті 21 частини першої статті 85 (в Законопроекті N 4180 - "звільнення з посад", а в Законопроекті N 4105 - "припинення повноважень"), у статті 98 (відповідно "Рахункова палата" та "Рахункова палата України").
Положення Законопроекту N 4180, які є ідентичними положенням Законопроекту N 4105 або суттєво не відрізняються за змістом, були предметом розгляду Верховної Ради України, але не прийняті як закон, можуть розглядатися не раніше ніж через рік, отже, Законопроект N 4180 в цій частині не відповідає вимогам частини першої статті 158 Конституції України ( 254к/96-ВР ).
Висновок про відповідність таких положень вимогам частини першої статті 158 Конституції України ( 254к/96-ВР ) не можна вважати легітимним.
Крім того, за пропонованою інтерпретацією частини першої статті 158 ( 254к/96-ВР ) Конституційний Суд України настільки обмежив її дію, що вона може застосовуватися тільки у випадках тотожності всіх положень законопроекту про внесення змін до Конституції України тому законопроекту, що розглядався, і закон про внесення змін до Конституції України за результатами його розгляду не був прийнятий. Таким чином, Конституційний Суд України не забезпечив верховенство і пряму дію частини першої статті 158 Конституції України ( 254к/96-ВР ).
Суддя
Конституційного Суду України М.САВЕНКО