Конституції України ( 254к/96-ВР ) забороняє внесення змін до Конституції України, які передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина, спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України.
Процедурні обмеження щодо внесення змін до Основного Закону України встановлені статтею 158 Конституції України ( 254к/96-ВР ). Згідно з частиною першою зазначеної статті законопроект про внесення змін до Конституції України, який розглядався Верховною Радою України, і закон не був прийнятий, може бути поданий до Верховної Ради України не раніше ніж через рік з дня прийняття рішення щодо цього законопроекту.
Саме на відповідність такому положенню Конституції України ( 254к/96-ВР ) підлягав перевірці проект Закону України "Про внесення змін до Конституції України" (далі - Законопроект N 4180), що розглядався.
На час розгляду Конституційним Судом України Законопроекту N 4180 змін до Конституції України не вносилося, а тому вимоги частини другої статті 158 Конституції України ( 254к/96-ВР ) щодо недопустимості двічі змінювати одні й ті самі положення Основного Закону України Верховною Радою України протягом строку своїх повноважень не могли бути порушені.
Для правильного вирішення питання про відповідність Законопроекту N 4180 вимогам частини першої статті 158 Конституції України ( 254к/96-ВР ) необхідно з'ясувати її зміст і мету.
Встановлення цією нормою процесуальних обмежень спрямовано на забезпечення стабільності Конституції України ( 254к/96-ВР ) і встановленого нею конституційного ладу, правопорядку.
У частині першій статті 158 Конституції України ( 254к/96-ВР ) йдеться про заборону подання до Верховної Ради України законопроекту про внесення змін до Конституції України, який розглядався, і закон не був прийнятий.
Саме терміну "законопроект" необхідно було дати казуальне тлумачення, що не зроблено.
Визнаючи Законопроект N 4180 таким, що відповідає вимогам статті 158 Конституції України ( 254к/96-ВР ), Конституційний Суд України послався на те, що він є самостійним цілісним документом, на голосування для прийняття його Верховною Радою України як Закону України "Про внесення змін до Конституції України" не ставився, передбачені Законопроектом N 4180 положення до цього не змінювалися. Тобто Конституційний Суд України виходив з буквального, вузького, а отже, помилкового розуміння терміна "законопроект", що вживається у частині першій статті 158 Конституції України ( 254к/96-ВР ).
За такого підходу частина перша статті 158 Конституції України ( 254к/96-ВР ) втрачає будь-який смисл, цільове призначення. Адже достатньо замінити суб'єкта, який ініціював внесення законопроекту про внесення змін до Конституції України, окремі слова, словосполучення, які не впливають на сутність відповідних положень законопроекту, змінити структуру законопроекту, внести редакційні уточнення, щоб визнати, що це не той законопроект, який розглядався, і закон про внесення змін до Конституції України за результатами його розгляду не був прийнятий.
Будь-який законопроект про внесення змін до Конституції України готується самостійно суб'єктом, який його вносить, є окремим, має внутрішню єдність і становить єдине ціле.
Теоретично не можна виключати внесення одночасно різними суб'єктами двох проектів законів про внесення змін до Конституції України, які за своїм змістом будуть однакові, слово в слово. Кожен з них буде самостійним цілісним документом.
У частині першій статті 158 Конституції України ( 254к/96-ВР ) йдеться не про цілісний законопроект, а про його положення, які є тотожними або однаковими за суттю тим, що були у законопроекті, який розглядався, і закон про внесення змін до Конституції України не був прийнятий.
За іншого підходу втрачається сенс процесуальних обмежень щодо внесення змін до Конституції України та встановлена частиною першою статті 158 Конституції України ( 254к/96-ВР ) жорсткість внесення змін до Основного Закону України.
У зазначеній нормі термін "законопроект" необхідно розуміти як зміст запропонованих у такому документі змін до Конституції України ( 254к/96-ВР ), тобто всіх його положень, які є його складовими.
Аналіз наданих Конституційним Судом України висновків щодо відповідності проектів законів про внесення змін до Конституції України підтверджує таке розуміння терміна "законопроект". Ними, як і цим, надавався висновок щодо відповідності вимогам, зокрема, статті 157 Конституції України ( 254к/96-ВР ) кожного окремого положення.