СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
від 26.11.96
(Витяг)
Вироком судової колегії в кримінальних справах Чернігівського обласного суду від 9 вересня 1996 р. С. засуджено за ч. 1 ст. 101 КК ( 2001-05 ) до шести років позбавлення волі, за п. "б" ст. 93 КК - до 13 років позбавлення волі, а за сукупністю цих злочинів на підставі ст. 42 КК - до 13 років позбавлення волі у виправно-трудовій колонії суворого режиму. Постановлено стягнути з С. на користь держави 266 грн. 30 коп. на відшкодування витрат, понесених закладом охорони здоров'я у зв'язку із стаціонарним лікуванням потерпілого.
С. визнано винним у тому, що він, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, під час сварки на грунті особистих неприязних стосунків умисно заподіяв своєму братові у того вдома тяжкі тілесні ушкодження, ударивши його ножем у живіт. Після цього С. у присутності сусідів бігав по двору за К., який намагався забрати в нього ніж, а потім умисно з хуліганських мотивів чотирма ударами ножа в груди й живіт убив М., який підійшов до нього, щоб поговорити.
У касаційній скарзі потерпіла М.О. просила скасувати вирок і направити справу на новий судовий розгляд через м'якість призначеного засудженому покарання.
Заслухавши доповідача, пояснення потерпілої, яка просила задовольнити її скаргу, міркування прокурора про те, що вирок підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд через м'якість призначеного засудженому покарання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, судова колегія Верховного Суду України визнала, що скарга підлягає задоволенню, вирок - скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд з таких підстав.
Як видно з вироку, обласний суд, дійшовши висновку про доведеність винності С. в умисному вбивстві з хуліганських мотивів та в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, тобто у злочинах, які належать до тяжких і до того ж були вчинені у стані алкогольного сп'яніння, призначив засудженому, який вже вчиняв у такому стані умисні злочини, покарання, яке не можна визнати справедливим через його м'якість.
При цьому суд не взяв до уваги, що вчинення С. у стані алкогольного сп'яніння двох тяжких злочинів свідчить про його підвищену суспільну небезпечність, і при призначенні покарання за правилами ст. 42 КК ( 2001-05 ) не обговорив питання про застосування принципу складання покарань, призначених за окремі злочини, а застосував принцип поглинання, чим фактично звільнив засудженого від покарання за ч. 1 ст. 101 КК.
Якщо і при новому розгляді справи буде встановлено, що С. вчинив злочини, за які його було засуджено, то призначене йому покарання слід визнати м'яким.
"Рішення Верховного Суду України", 1997 р.