СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
від 11.11.98
(Витяг)
У жовтні 1995 р. К. О. звернулася в суд із позовами до К. І., П. Т. і Житомирського міського виконавчого комітету про визнання недійсними свідоцтва про право власності на жиле приміщення та договору купівлі-продажу квартири, а також до ВЖРЕП-4 і паспортної служби Богунського РВ УМВС України в Житомирській області про неправомірність виписки. Позивачка зазначала, що її дочка К. І. та громадянка П. Т. за її відсутності й без її відома і згоди на підставі фіктивних документів виписали її зі спірної квартири. Начальник і паспортистка ВЖРЕП-4 25 листопада 1994 р. оформили документи про виписку. Ставши наймачем, дочка приватизувала цю квартиру, 30 листопада 1994 р. одержала на неї свідоцтво про право власності та 1 грудня того ж року продала її П.Т. за 20 млн. крб., скориставшись фіктивними документами. Посилаючись на те, що відповідачі незаконно позбавили її прав наймача жилого приміщення, К. О. просила задовольнити її позовні вимоги.
Житомирський міський виконавчий комітет у зустрічному позові до К. О. просив визнати її такою, що втратила право користування жилим приміщенням з підстав, передбачених ст. 71 ЖК ( 5464-10 ), посилаючись на те, що в 1991 р. відповідачка влаштувалася на роботу в м. Коростені, де відтоді постійно проживає.
Справа розглядалася судами неодноразово. Ухвалою Житомирського обласного суду від 2 жовтня 1998 р. провадження в ній було зупинено на підставі п. 3 ст. 222 ЦПК ( 1502-06 ) до закінчення розшуку К. І.
У касаційній скарзі К. О. порушила питання про скасування зазначеної ухвали, посилаючись на те, що висновок суду про неможливість розгляду її вимог не є правильним, оскільки наявність у справі достатніх матеріалів дозволяє розглянути її по суті. Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України скаргу задовольнила з таких підстав.
Згідно зі ст. 222 ЦПК ( 1502-06 ) суд може на прохання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, а також із власної ініціативи зупинити провадження в ній, зокрема у зв'язку з розшуком відповідача. Проте за наявності у справі достатніх матеріалів суд повинен обговорити питання про можливість її розгляду за відсутності відповідача, хоча щодо нього й оголошено розшук.
Незважаючи на те, що К. О. пред'явила позови ще в жовтні 1995 р. і до того ж до різних відповідачів, суд не обговорив питання про можливість розгляду справи за відсутності одного з них.
Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України визнала, що ухвала суду постановлена з порушенням вимог Закону, недостатньо мотивована, і скасувала її з направленням справи на новий розгляд.
Надруковано: "Рішення Верховного Суду України", 1999 р.