Вирішуючи питання про кваліфікацію дій винної особи за ч. 2 ст. 143 КК України за ознакою заподіяння потерпілому значної шкоди, необхідно з вартості протиправно вилученого майна на час вчинення злочину, його кількості та значущості для потерпілого, а також матеріального стану останнього

Ухвала · поточна редакція від 21.05.1998

СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 21.05.98

(Витяг)

Вироком Кіровоградського районного суду від 20 січня 1997 р. Б. засуджено за ч. 2 ст. 143 КК ( 2001-05 ) на два роки позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст. 43 КК до цього покарання частково приєднано покарання, призначене за попереднім вироком, і остаточно до відбування визначено три роки позбавлення волі у виправно-трудовій колонії суворого режиму без конфіскації майна.

Б. засуджено за те, що 7 січня 1994 р., перебуваючи в нетверезому стані у своєї тітки Н. та маючи намір заволодіти її індивідуальним майном, він запропонував останній почистити її золоту обручку, а почистивши, залишив цю обручку вагою 4 грами, вартістю 36 грн. у себе, потерпілій же дав свою обручку з жовтого металу, яка не мала вартості.

Ухвалою судової колегії в кримінальних справах Кіровоградського обласного суду від 25 лютого 1997 р. вирок щодо Б. залишено без зміни.

Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті питання про зміну судових рішень: перекваліфікацію дій Б. з ч. 2 ст. 143 КК ( 2001-05 ) на ч. 1 цієї статті з відповідним пом'якшенням покарання.

Судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що протест підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд зробив помилковий висновок про те, що заподіяна шахрайськими діями Б. шкода в розмірі 36 грн. є істотною для потерпілої.

Як під час попереднього слідства, так і в судовому засіданні потерпіла зазначала, що вона матеріально забезпечена, шкода в розмірі 36 грн. не є для неї істотною, і просила не притягувати Б. до кримінальної відповідальності.

Проте суд не взяв до уваги цих пояснень і безпідставно кваліфікував дії засудженого за ч. 2 ст. 143 КК ( 2001-05 ) за ознакою вчинення шахрайства із заподіянням потерпілій істотної матеріальної шкоди.

Таким чином, дії Б. належить перекваліфікувати на ч. 1 ст. 143 КК ( 2001-05 ) і у зв'язку із застосуванням закону з менш суворою санкцією призначити більш м'яке покарання.

Судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України протест заступника Голови Верховного Суду України задовольнила, вирок Кіровоградського районного суду від 20 січня 1997 р. і ухвалу судової колегії в кримінальних справах Кіровоградського обласного суду від 25 лютого 1997 р. щодо Б. змінила, перекваліфікувавши його дії з ч. 2 на ч. 1 ст. 143 КК ( 2001-05 ) і призначивши йому покарання у вигляді одного року позбавлення волі. На підставі ст. 43 КК до цього покарання приєднано покарання у вигляді одного року позбавлення волі за попереднім вироком і остаточно за сукупністю вироків визначено два роки позбавлення волі у виправно-трудовій колонії суворого режиму.

Надруковано: "Рішення Верховного Суду України", 1999 р.

Історія документа

Джерело не фіксує для цього документа подій набрання або втрати чинності, тому стан не показано. Так само зроблено в офіційному реєстрі.