Строк відбування виправних робіт без позбавлення волі обчислюється місяцями і днями, протягом яких засуджений працював і з його заробітку провадились відрахування. Число днів, відроблених засудженим, повинно бути не менше числа робочих днів, що припадають на встановлений судом календарний строк покарання. Якщо засуджений не відробив зазначеної кількості робочих днів і відсутні підстави, передбачені цим Кодексом, для зарахування невідроблених днів у строк покарання, відбування виправних робіт продовжується до повного відроблення засудженим належної кількості робочих днів.
В строк відбування виправних робіт без позбавлення волі також зараховується:
- час, протягом якого засуджений не працював з поважних причин і йому у відповідності з законом виплачувалася заробітна плата;
- час, проведений у відпустці у зв'язку з вагітністю і родами, час, наданий для догляду за хворим, а також час хвороби, крім випадків, коли допомога по тимчасовій непрацездатності не виплачується у зв'язку із захворюванням внаслідок сп'яніння або дій, пов'язаних із сп'янінням;
- час, протягом якого засудженим колгоспникам в силу об'єктивних умов не надавалася робота, якщо при цьому загальна кількість відроблених днів була не меншою від встановленого по господарству для колгоспників мінімуму на рік чи по окремих його періодах.
Якщо в період відбування виправних робіт без позбавлення волі засудженого буде піддано адміністративному стягненню за нове правопорушення або до нього буде застосовано як запобіжний захід взяття під варту, час відбування адміністративного стягнення і тримання під вартою в строк відбування виправних робіт не зараховується.