Особа, засуджена до виправних робіт за місцем роботи, залишається працювати на підприємстві, в установі або в організації, де вона працювала до засудження на тій же посаді або роботі, крім випадків, передбачених частиною першою статті 30 Кримінального кодексу України ( 2001-05, 2002-05 ). Переведення цих осіб на іншу посаду або роботу може провадитися на загальних підставах, передбачених законодавством про працю.
Протягом строку відбування покарання засудженим забороняється звільнятися з роботи за власним бажанням без дозволу кримінально-виконавчої інспекції. Дозвіл на звільнення може бути наданий після перевірки обгрунтованості заяви засудженого та за наявності довідки з нового місця роботи про можливість його працевлаштування.
Якщо засуджений на момент звернення вироку до виконання не працює, органи, які виконують цей вид покарання, пропонують засудженому в п'ятнадцятиденний строк влаштуватися на роботу і, при необхідності, допомагають йому в працевлаштуванні.
Особам, засудженим до покарання у виді виправних робіт, надається щорічна чергова відпустка, час якої не зараховується до строку відбування покарання.
( Стаття 95 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 5082-10 від 15.04.83 )
Час відбування покарання у виді виправних робіт може бути включений судом до загального трудового стажу засудженого.
Засудженим забороняється без дозволу кримінально-виконавчої інспекції виїжджати за межі України.