Матеріальні збитки, заподіяні державі особами, позбавленими волі, під час відбування покарання, стягуються з їх заробітку за постановою начальника виправно-трудової установи.
До винесення постанови має бути встановлено розмір збитків, обставини, за яких їх було завдано, і ступінь вини засудженого в заподіянні збитків. В процесі перевірки обов'язково витребується його письмове пояснення.
Постанова начальника виправно-трудової установи про стягнення збитків оголошується засудженому під розписку.
Засуджений може оскаржити постанову начальника виправно-трудової установи вищестоящій службовій особі. Подача скарги не зупиняє виконання постанови про стягнення збитків.
Вищестояща службова особа може скасувати постанову про стягнення збитків або зменшити розмір суми, що підлягає стягненню.
Неправильно відраховані суми підлягають поверненню засудженому і зараховуються на його особовий рахунок.
Після звільнення засудженого від покарання збитки, не відшкодовані ним під час відбування покарання, можуть бути стягнені за рішенням суду в установленому законом порядку.
( Назва глави 11 в редакції Указу ПВР N 4995-11 від 01.12.87 )