У порядку, встановленому статтею 410 Кримінально-процесуального кодексу України ( 1003-05 ), засуджені, які твердо стали на шлях виправлення, можуть бути представлені до переведення для дальшого відбування покарання:
- з тюрми у виправно-трудову колонію - після відбуття не менше половини строку тюремного ув'язнення, призначеного за вироком суду;
- з виправно-трудової колонії особливого режиму в колонію суворого режиму - після відбуття не менше половини строку покарання в колонії особливого режиму;
- з виправно-трудової колонії загального і посиленого режиму в колонії-поселення для осіб, які твердо стали на шлях виправлення, - після відбуття не менше третини строку покарання, а з виправно-трудової колонії суворого режиму - після відбуття не менше половини строку покарання; засуджені, перелічені у частині шостій статті 52 Кримінального кодексу України ( 2001-05 ), - після відбуття не менше двох третин призначеного строку покарання.
Не підлягають переведенню у колонію-поселення для осіб, які твердо стали на шлях виправлення:
1) особи, щодо яких не застосовується умовно-дострокове звільнення від покарання, передбачене статтею 52-1 Кримінального кодексу України ( 2001-05 );
2) особи, які не пройшли призначене судом примусове лікування від алкоголізму або наркоманії, а також ті, що не пройшли повний курс лікування венеричного захворювання, активної форми туберкульозу, психічного розладу;
3) особи, які раніше відбували покарання у колоніях-поселеннях або у вигляді умовного звільнення з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, але за злісні порушення вимог режиму були переведені у виправно-трудові колонії того виду режиму, який їм раніше був визначений судом.
( Стаття 46 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1850-09 від 23.03.77, N 1010-11 від 30.09.85; Законом N 137/94-ВР від 27.07.94 )