Встановивши, що вимоги у справі за скаргою на дії начальника паспортного столу у питаннях прописки пов'язані з вирішенням спору про право користування жилим приміщенням, суд повинен був залишити скаргу без розгляду

Ухвала · поточна редакція від 02.09.1992

Опубліковано: Бюлетень законодавства і юр.практики, 1995 р., № 2

СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

УХВАЛА

02.09.1992

(Витяг)

У грудні 1992 р. З. пред'явила позов до К. та виконкому Роздільнянської міської ради народних депутатів про анулювання прописки та вселення її в квартиру N 3 по вул. Леніна, 34 в м. Роздільній, посилаючись на те, що у 1983 р. К. поселилась і була прописана в спірній квартирі без її на те згоди, а в даний час перешкоджає її проживанню в ній. Потім З. уточнила свої вимоги і просила в порядку оскарження дій начальника паспортного столу Роздільнянського РВВС Одеської області анулювати прописку К. в квартирі N 3 по вул. Леніна, 34 в м. Роздільній.

Рішенням Іллічівського районного народного суду м. Одеси від 22 липня 1991 р. скаргу З. задоволено.

У касаційному порядку справа не розглядалася.

Постановою президії Одеського обласного суду від 13 листопада 1991 р. протест прокурора Одеської області залишено без задоволення.

У протесті в. о. Генерального прокурора України ставиться питання про скасування постановлених у справі судових рішень і направлення справи на новий розгляд.

Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України знайшла, що протест підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Згідно з ч. 3 ст. 255 ЦПК України ( 1502-06 ), якщо при розгляді справи порядком окремого провадження виникає підвідомчий судам спір про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах. Стосовно до цих правил мають вирішуватися і питання щодо провадження справ за скаргами на неправомірні дії органів державного управління і посадових осіб.

Зі скарги З. та її пояснень у судовому засіданні вбачається, що її вимоги були пов'язані з вирішенням спору про право користування спірним жилим приміщенням як нею, так і К. За таких обставин судові слід було відповідно до ч. 3 ст. 255 ЦПК України ( 1502-06 ) залишити скаргу З. без розгляду, оскільки виник спір про право, і роз'яснити їй, що вона вправі подати позов щодо вирішення цього спору на загальних підставах.

Враховуючи наведене, судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України скасувала постановлені судові рішення і залишила заяву без розгляду.

"Бюлетень законодавства і юридичної практики України", N 2, 1995 р.

Історія документа

Джерело не фіксує для цього документа подій набрання або втрати чинності, тому стан не показано. Так само зроблено в офіційному реєстрі.