Свобода транзиту
1. Принцип свободи транзиту викладено у статті 1 Статуту ( 995_101 ). Він передбачає зобов'язання кожної поштової адміністрації завжди надсилати закриту й відкриту кореспонденцію, яка надходить до неї від іншої адміністрації, найшвидшими шляхами та з використанням найнадійніших засобів, які вона використовує для своєї власної кореспонденції. Цей принцип також застосовується до засланої кореспонденції.
2. Країни-члени, що не беруть участі в обміні листами, які містять швидкопсувні біологічні речовини чи радіоактивні речовини, мають право не допускати ці відправлення для відкритого транзиту своєю територією. Це також стосується кореспонденції, іншої ніж листи, поштові картки й література для сліпих. Також це застосовується до друкованих видань, періодики та журналів, дрібних пакетів і мішків М, вміст яких не відповідає вимогам положень, які регулюють умови їхнього публікування й обігу в країні, яку вони перетинають.
3. Свобода транзиту поштових посилок, що надсилаються наземними й морськими шляхами, обмежується територіями країн, що беруть участь у цій службі.
4. Свобода транзиту авіапосилок гарантується на всій території Союзу. Однак країни-члени, що не надають послуг у сфері поштових посилок, не можуть бути зобов'язані забезпечувати надсилання авіапосилок наземним шляхом.
5. Якщо країна-член не дотримується положень, що стосуються свободи транзиту, інші країни-члени мають право припинити поштовий зв'язок із цією країною.