Свобода транзиту
1. Принцип свободи транзиту викладено в статті 1 Статуту. Він передбачає зобов'язання кожної країни-члена забезпечити, щоб її призначені оператори надсилали завжди найшвидшими шляхами та з використанням найнадійніших засобів, які вони використовують для своїх відправлень, закриту кореспонденцію та відправлення письмової кореспонденції, які надсилаються відкритим транзитом, що передаються їм іншим призначеним оператором. Цей принцип також застосовується до засланих відправлень та помилково надісланої кореспонденції.
2. Країни-члени, що не беруть участі в обміні листами, які містять інфекційні речовини чи радіоактивні речовини, мають право не допускати цих відправлень для відкритого транзиту через свою територію. Це також стосується відправлень письмової кореспонденції, інших, ніж листи, поштові картки та література для сліпих. Також це стосується друкованих видань, періодики та журналів, дрібних пакетів і мішків М, вміст яких не відповідає законним вимогам, які регулюють умови їхнього публікування чи обігу в країні перетину.
3. Свобода транзиту поштових посилок, які надсилаються наземними й морськими шляхами, обмежується територією країн, що беруть участь у цій службі.
4. Свобода транзиту авіапосилок гарантується на всій території Союзу. Однак країни-члени, що не здійснюють служби поштових посилок, не є зобов'язаними забезпечувати надсилання авіапосилок наземним шляхом.
5. Якщо країна-член не дотримується положень, що стосуються свободи транзиту, інші країни-члени можуть припинити поштовий зв'язок із цією країною-членом.