Основні служби
1. Країни-члени забезпечують, щоб їхні призначені оператори приймали, оброблювали, перевозили та доставляли відправлення письмової кореспонденції.
2. Відправленнями письмової кореспонденції є:
2.1. пріоритетні й непріоритетні відправлення масою до 2 кг;
2.2. листи, поштові картки, друковані видання та дрібні пакети масою до 2 кг;
2.3. література для сліпих масою до 7 кг;
2.4. спеціальні мішки, що містять газети, періодичні видання, книги й подібну друковану продукцію для того самого одержувача за тією самою адресою, що мають назву "мішки М", масою до 30 кг.
3. Відправлення письмової кореспонденції класифікуються на основі швидкості обробки відправлень або на основі вкладень відправлень відповідно до Регламенту письмової кореспонденції.
4. Ліміт маси, вищий, ніж той, який зазначений у пункті 2, застосовується вибірково для визначених категорій відправлень письмової кореспонденції відповідно до умов, передбачених у Регламенті письмової кореспонденції.
5. З урахуванням пункту 8 країни-члени забезпечують, щоб їхні призначені оператори приймали, оброблювали, перевозили та доставляли поштові посилки масою до 20 кг або на підставі положень Конвенції, або у випадку вихідних посилок і після двосторонньої домовленості, використовуючи будь-які інші вигідніші для їхніх клієнтів засоби.
6. Ліміт маси, що перевищує 20 кг, застосовуються вибірково для визначених категорій поштових посилок відповідно до умов, передбачених у Регламенті поштових посилок.
7. Будь-яка країна-член, призначений оператор якої не бере на себе перевезення посилок, може доручити виконання положень Конвенції транспортним підприємствам. Вона може водночас обмежувати цю службу посилками, які надсилаються з населених пунктів, що обслуговуються цими підприємствами, або посилками, які надсилаються в ці пункти.
8. Незалежно від пункту 5, країни-члени, які до 1 січня 2001 року не були сторонами Угоди про поштові посилки, не зобов'язані надавати послуги у сфері поштових посилок.