Основні служби
1. Країни-члени забезпечують, щоб їхні призначені оператори приймали, оброблювали, перевозили та доставляли відправлення письмової кореспонденції.
2. Відправленнями письмової кореспонденції є:
2.1 пріоритетні та непріоритетні відправлення масою до 2 кг;
2.2 листи, поштові картки, друковані видання й дрібні пакети масою до 2 кг;
2.3 відправлення для сліпих масою до 7 кг;
2.4 спеціальні мішки, що містять газети, періодичні видання, книги і подібну друковану продукцію на того самого одержувача за тією самою адресою, що мають назву "мішки М", масою до 30 кг.
3. Відправлення письмової кореспонденції класифікуються на основі швидкості обробки відправлень або на основі вмісту відправлень відповідно до Регламенту письмової кореспонденції.
4. Ліміт маси, вищий, ніж той, який зазначений у пункті 2, застосовуються вибірково для визначених категорій письмової кореспонденції відповідно до умов, передбачених у Регламенті письмової кореспонденції.
5. З урахуванням пункту 8 країни-члени забезпечують, щоб їхні призначені оператори приймали, оброблювали, перевозили та доставляли поштові посилки масою до 20 кг або на підставі положень Конвенції, чи у випадку вихідних посилок і після двосторонньої домовленості, використовуючи будь-які інші більш вигідні для їхніх клієнтів засоби.
6. Ліміти маси, які перевищують 20 кг, застосовуються вибірково для визначених категорій поштових посилок відповідно до умов, передбачених у Регламенті поштових посилок.
7. Будь-яка країна-член, призначений оператор якої не бере на себе зобов'язання щодо перевезення посилок, може доручити виконання положень Конвенції транспортним підприємствам. Вона може водночас обмежувати цю службу посилками, які надсилаються з населених пунктів, які обслуговуються цими підприємствами, або посилками, які надсилаються в ці пункти.
8. Незважаючи на пункт 5, країни-члени, які до 1 січня 2001 р. не були сторонами Угоди про поштові посилки, не зобов'язані надавати послуги у сфері поштових посилок.