1. Органи влади Держави-члена можуть затверджувати осіб, які отримали повне або часткове навчання в іншій Державі, якщо вони виконують такі дві умови:
(а) компетентні органи влади повинні розглядати їх освіту як еквівалент тієї, що вимагається законом тієї Держави-члена відповідно з цією Директивою; і
(б) вони повинні представити доказ про правові знання, що вимагаються у цій Державі-члені з метою проведення нормативних ревізій документів, як вказано у Статті 1 (1). Проте органам влади цієї Держави-члена непотрібно вимагати такого доказу у випадку, якщо вони вважають юридичну освіту, отриману в іншій Державі, достатньою.
2. Стаття 3 застосовується.