план управління річковим басейном - документ, що містить аналіз стану та комплекс заходів для досягнення цілей, визначених для кожного району річкового басейну у встановлені строки;
план управління ризиками затоплення - документ, що містить аналіз попередніх затоплень та комплекс заходів, спрямованих на запобігання, захист, підготовку, прогнозування і систему раннього попередження для окремих територій у межах району річкового басейну;
пляжна зона - прилегла до урізу води частина прибережної захисної смуги уздовж морів, навколо морських заток і лиманів з режимом обмеженої господарської діяльності;
прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони;
прибережні води - води між береговою лінією та лінією у територіальному морі на відстані однієї морської милі від вихідної лінії, що використовується для визначення ширини територіального моря;
район річкового басейну - головна одиниця управління у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів, що складається з річкового басейну (сусідніх річкових басейнів) та пов’язаних з ними прибережних і підземних вод;
рибництво - штучне розведення і відтворення риби та інших водних живих ресурсів;
рибогосподарський водний об'єкт - водний об'єкт (його частина), що використовується для рибогосподарських цілей;
річковий басейн (водозбір) - частина земної поверхні і товщі ґрунтів, стік води з якої послідовно через пов’язані водойми і водотоки здійснюється в море, лиман або озеро;
ставок - штучно створена водойма місткістю не більше 1 млн. кубічних метрів;
суббасейн - частина річкового басейну, стік води з якої через пов’язані водойми і водотоки здійснюється до головної річки басейну або водогосподарської ділянки нижче за течією;
схема використання і охорони води та відтворення водних ресурсів - передпроектний документ, що визначає основні водогосподарські та інші заходи, які підлягають здійсненню для задоволення перспективних потреб у воді населення і галузей економіки, а також для охорони вод або запобігання їх шкідливим діям;
технологічна водойма - штучно створена водойма спеціального технологічного призначення, що визначається технічним проектом та/або паспортом, яка наповнюється штучно за допомогою гідротехнічних споруд і пристроїв;
уріз води - межа води на березі водного об'єкта (берегова лінія);
хімічний стан масиву поверхневих вод - показник якості масиву поверхневих вод, який визначається за окремими групами забруднюючих речовин;
хімічний стан масиву підземних вод - показник якості масиву підземних вод, який визначається за окремими групами забруднюючих речовин;
штучний масив поверхневих вод - поверхневий водний об’єкт або його частина, створені в результаті діяльності людини;
якість води - характеристика складу і властивостей води, яка визначає її придатність для конкретних цілей використання.
Стаття 2. Водне законодавство України
Завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обгрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування.
Водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства.
Відносини щодо прийняття, набрання чинності, оскарження в адміністративному порядку, виконання, припинення дії адміністративних актів у сфері водних відносин регулюються Законом України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, визначених цим Кодексом.
Земельні, гірничі, лісові відносини, а також відносини щодо використання та охорони рослинного і тваринного світу, територій та об'єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу України, що виникають під час користування водними об'єктами, регулюються відповідним законодавством України.
{Статтю 2 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024 }
Стаття 3. Водний фонд України
Усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд.
До водного фонду України належать:
1) поверхневі води:
природні водойми (озера);
водотоки (річки, струмки);
штучні водойми (водосховища, ставки) і канали, крім каналів на зрошувальних і осушувальних системах;
інші водні об'єкти;
2) підземні води та джерела;
3) внутрішні морські води та територіальне море.
{Стаття 3 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2079-IX від 17.02.2022 }
Стаття 4. Землі водного фонду
До земель водного фонду належать землі, зайняті:
морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами;
прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами;
гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;
береговими смугами водних шляхів.
{Стаття 4 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4709-VI від 17.05.2012 }
Стаття 5. Водні об'єкти загальнодержавного і місцевого значення
До водних об'єктів загальнодержавного значення належать:
1) внутрішні морські води, територіальне море, а також акваторії морських портів;
2) підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання;
3) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали, крім каналів на зрошувальних і осушувальних системах), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків (крім ставків);
4) водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних.
До водних об'єктів місцевого значення належать:
1) поверхневі води (у тому числі ставки), що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення;
2) підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.
Стаття 6. Власність на води (водні об'єкти)
Води (водні об'єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування.
Український народ здійснює право власності на води (водні об'єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради.
Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об'єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим.
Стаття 7. Компетенція Верховної Ради України в галузі регулювання водних відносин
До відання Верховної Ради України в галузі регулювання водних відносин належить:
1) законодавче регулювання водних відносин та визначення основних напрямів державної політики в цій галузі;
2) розпорядження водним фондом України;
3) затвердження загальнодержавних, міждержавних програм використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів;
{Пункт 4 статті 7 виключено на підставі Закону № 5456-VI від 16.10.2012 }
{Пункт 5 статті 7 виключено на підставі Закону № 5456-VI від 16.10.2012 }
{Пункт 6 статті 7 виключено на підставі Закону № 5456-VI від 16.10.2012 }
7) вирішення інших питань у галузі законодавчого регулювання водних відносин відповідно до Конституції України.
Стаття 8. Компетенція Верховної Ради Автономної Республіки Крим у галузі регулювання водних відносин
До компетенції Верховної Ради Автономної Республіки Крим у галузі регулювання водних відносин на території Автономної Республіки Крим належить:
1) затвердження республіканських (Автономної Республіки Крим) програм використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів;
2) координація діяльності районних і міських (міст республіканського Автономної Республіки Крим значення) рад з використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів;
3) затвердження проектів зон санітарної охорони господарсько-питних водозаборів;
4) прийняття у встановленому порядку рішень про віднесення водних об'єктів місцевого значення до об'єктів природно-заповідного фонду чи відповідних категорій особливої охорони;
5) встановлення у визначеному законом порядку місцевих правил плавання для малих, спортивних суден і водних мотоциклів та використання засобів для розваг на воді;
6) встановлення у разі потреби більш суворих, ніж у цілому на території України, нормативів якості води у водних об'єктах місцевого значення;
7) прийняття за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища під час виникнення аварійних ситуацій рішень про скидання стічних вод з накопичувачів у водні об'єкти, якщо це не призведе до перевищення нормативів екологічної безпеки водокористування;
8) вирішення інших питань у галузі регулювання водних відносин, визначених законом.
Стаття 8 - 1 . Компетенція обласних, Київської та Севастопольської міських рад у галузі регулювання водних відносин
До компетенції обласних, Київської та Севастопольської міських рад у галузі регулювання водних відносин на їх території належить:
1) забезпечення реалізації державної політики у галузі використання і охорони вод, відтворення водних ресурсів та управління ризиками затоплення;
{Пункт 2 статті 8 - 1 виключено на підставі Закону № 5293-VI від 18.09.2012 }
3) погодження державних цільових, міждержавних програм використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів, участь у їх виконанні;
3 - 1 ) надання за запитом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, інформації, необхідної для визначення територій з потенційно значними ризиками затоплення;
4) розроблення, затвердження та виконання регіональних програм використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів;
{Пункт 5 статті 8 - 1 виключено на підставі Закону № 1830-VIII від 07.02.2017 }
{Пункт 6 статті 8 - 1 виключено на підставі Закону № 1193-VII від 09.04.2014 }
7) координація діяльності районних і міських рад з використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів;
8) затвердження проектів зон санітарної охорони господарсько-питних водозаборів;
9) прийняття у встановленому порядку рішень про віднесення водних об'єктів місцевого значення до об'єктів природно-заповідного фонду чи відповідних категорій особливої охорони;
10) встановлення у визначеному законом порядку місцевих правил плавання для малих, спортивних суден і водних мотоциклів та використання засобів для розваг на воді;
11) встановлення у разі потреби більш суворих, ніж у цілому на території України, нормативів якості води у водних об'єктах місцевого значення;
12) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) діяльності підприємств, установ і організацій у разі порушення ними вимог водного законодавства;
13) організація роботи, пов'язаної з ліквідацією наслідків аварій та стихійного лиха, погіршенням якості вод або їх шкідливою дією, із залученням підприємств, установ і організацій в порядку, передбаченому законодавством;
14) прийняття за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища під час виникнення аварійних ситуацій рішень про скидання стічних вод з накопичувачів у водні об'єкти, якщо це не призведе до перевищення нормативів екологічної безпеки водокористування;
15) організація інформування населення про стан водних об'єктів, його зміну, здійснення водоохоронних заходів та наявні ризики затоплень;
16) здійснення контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів;
17) вирішення інших питань у галузі регулювання водних відносин, визначених законом.
Стаття 9. Компетенція районних рад у галузі регулювання водних відносин
До відання районних рад у галузі регулювання водних відносин на їх території належить:
1) координація роботи сільських, селищних, міських (міст районного підпорядкування) рад під час проведення ними міжтериторіальних водогосподарських і водоохоронних заходів, заходів з управління ризиками затоплення та подання їм відповідної методичної допомоги;
{Пункт 2 статті 9 виключено на підставі Закону № 1193-VII від 09.04.2014 }
3) організація роботи, пов'язаної з ліквідацією наслідків аварій та стихійного лиха, погіршенням якості вод або їх шкідливою дією, залучення у встановленому порядку до цієї роботи підприємств, установ і організацій;
3 - 1 ) надання за запитом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, інформації, необхідної для визначення територій з потенційно значними ризиками затоплення;
4) організація роботи по винесенню в натуру та влаштуванню прибережних захисних смуг вздовж річок, морів та навколо водойм;
5) внесення у встановленому порядку пропозицій щодо оголошення водних об'єктів об'єктами природно-заповідного фонду до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних рад;
6) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) діяльності підприємств та інших об'єктів у разі порушення ними вимог водного законодавства в межах своєї компетенції;
7) встановлення правил загального водокористування в порядку, визначеному статтею 47 цього Кодексу;
8) здійснення контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів;
9) організація інформування населення про стан водних об'єктів, про надзвичайні екологічні ситуації, які можуть негативно вплинути на здоров'я людей, наявні ризики затоплень, та про заходи, що вживаються для поліпшення стану вод;
10) вирішення інших питань у галузі регулювання водних відносин у межах своєї компетенції.
Стаття 10. Компетенція сільських, селищних, міських та районних у містах рад у галузі регулювання водних відносин
До відання сільських, селищних, міських та районних у містах рад у галузі регулювання водних відносин на їх території належить:
1) здійснення заходів щодо раціонального використання і охорони вод, відтворення водних ресурсів та управління ризиками затоплення;
2) контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів;
3) встановлення правил загального користування водними об'єктами в порядку, визначеному статтею 47 цього Кодексу;
4) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) діяльності підприємств та інших об'єктів в разі порушення ними вимог водного законодавства в межах своєї компетенції;
5) організація роботи, пов'язаної з ліквідацією наслідків аварій та стихійного лиха, погіршенням якості вод або їх шкідливою дією, залучення у встановленому порядку до цієї роботи підприємств, установ і організацій;
5 - 1 ) надання за запитом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, інформації, необхідної для визначення територій з потенційно значними ризиками затоплення;
6) організація інформування населення про стан водних об'єктів, а також про надзвичайні екологічні ситуації, які можуть негативно вплинути на здоров'я людей, про заходи, що вживаються для поліпшення стану вод, та про ризики затоплень;
7) вирішення інших питань у галузі регулювання водних відносин у межах своєї компетенції.
Стаття 11. Участь громадян та їх об'єднань, інших громадських формувань у здійсненні заходів щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів
Громадяни та їх об'єднання, інші громадські формування у встановленому порядку мають право:
1) брати участь у розгляді місцевими радами та державними органами питань, пов'язаних з використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів;
2) за погодженням з місцевими радами та державними органами виконувати роботи по використанню і охороні вод та відтворенню водних ресурсів за власні кошти та за добровільною участю членів об'єднань громадян;
3) брати участь у проведенні центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, перевірок виконання водокористувачами водоохоронних правил і заходів та вносити пропозиції з цих питань;
{Пункт 4 статті 11 виключено на підставі Закону № 2059-VIII від 23.05.2017 }
5) здійснювати громадський контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів;
6) одержувати у встановленому порядку інформацію про стан водних об'єктів, джерела забруднення та використання вод, про плани і заходи щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів;
7) подавати до суду позови про відшкодування збитків, заподіяних державі і громадянам внаслідок забруднення, засмічення та вичерпання вод;
7 - 1 ) брати участь у підготовці планів управління річковими басейнами та сприяти їх виконанню;
7 - 2 ) брати участь у підготовці планів управління ризиками затоплення та сприяти їх виконанню;
8) здійснювати інші функції щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів відповідно до законодавства.