СУДОВА ПАЛАТА У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
18.11.2004
(Витяг)
У лютому 2003 р. І. звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Орджонікідзевського районного управління юстиції м. Запоріжжя (далі - відділ ДВС), в якій зазначав, що 4 лютого 2003 р. державний виконавець відділу ДВС виніс постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання ухвали судді місцевого суду від 30 січня 2003 р. про усунення перешкод у здійсненні трудових відносин та громадянських прав, а 5 лютого 2003 р. - постанову про залучення працівників органів внутрішніх справ для забезпечення правопорядку при виконанні рішення суду. Вважаючи, що такі постанови державного виконавця не відповідають вимогам Закону від 21 квітня 1999 р. N 606-XIV ( 606-14 ) "Про виконавче провадження", І. просив визнати дії суб'єкта оскарження незаконними, а винесені постанови скасувати.
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя рішенням від 27 червня 2003 р. в задоволенні скарги І. відмовив.
Апеляційний суд Запорізької області ухвалою від 28 жовтня 2003 р. апеляційну скаргу заявника відхилив, а рішення суду першої інстанції залишив без зміни.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, І. оскаржив їх у касаційному порядку до Верховного Суду України.
У касаційній скарзі заявник, пославшись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції й ухвалу апеляційного суду та постановити нове рішення - про задоволення його вимог.
Заслухавши суддю-доповідача та обговоривши наведені у скарзі доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вирішила, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 333 ЦПК ( 1503-06 ) Верховний Суд України в касаційному порядку перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального або процесуального права і не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини (факти), що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень (ухвал) лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.
У ст. 336 ЦПК ( 1503-06 ) визначено підстави для скасування судових рішень і передачі справи на новий розгляд. Під час касаційного розгляду зазначеної справи Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України таких підстав не виявила. Суди при постановленні рішення від 27 червня 2003 р. й ухвали від 28 жовтня 2003 р. дотримувались норм матеріального та процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись статтями 333 - 335 ЦПК ( 1503-06 ), Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України касаційну скаргу І. відхилила, а рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 червня 2003 р. та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 28 жовтня 2003 р. залишила без зміни.