ВІЙСЬКОВА СУДОВА КОЛЕГІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
26.05.2004
(Витяг)
У лютому 2004 р. В. звернулася до суду зі скаргою, в якій зазначала, що під час підрахунку їй пенсії по інвалідності від Міністерства оборони України у 2000 р. не було враховано періоду її перебування у відпустці по догляду за дитиною і не призначено пенсії за вислугу років, а також не враховано розмір вихідної допомоги при звільненні з лав Збройних Сил України. Заявниця зазначала також, що суб'єкт оскарження втратив документи з її особової справи, у зв'язку з чим їй відмовлено і в перерахунку пенсії. Вважаючи такі дії Хмельницького обласного військового комісара незаконними, просила визнати їх неправомірними.
Суддя Військового місцевого суду Хмельницького гарнізону ухвалою від 16 лютого 2004 р. зазначену скаргу з усіма додатками направив за підсудністю до Хмельницького міського суду для розгляду по суті.
Військовий апеляційний суд Західного регіону ухвалою від 19 березня 2004 р. апеляційну скаргу В. відхилив, а ухвалу судді місцевого суду залишив без зміни.
Не погоджуючись із зазначеними судовими ухвалами, заявниця оскаржила їх у касаційному порядку до Верховного Суду України й у касаційній скарзі, пославшись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила ухвалу судді Військового місцевого суду Хмельницького гарнізону від 16 лютого 2004 р. та ухвалу Військового апеляційного суду Західного регіону від 19 березня 2004 р. скасувати і направити справу на новий судовий розгляд. На обгрунтування наведених у касаційній скарзі доводів заявниця зазначила, що суд виніс ухвалу з порушенням вимог ст. 127 ЦПК ( 1502-06 ) стосовно підсудності цієї справи військовому місцевому суду.
Перевіривши матеріали справи, Військова судова колегія Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 123 ЦПК ( 1502-06 ) військовим судам гарнізонів як судам першої інстанції підсудні: цивільні справи за скаргами військовослужбовців на неправомірні дії та рішення службових осіб і органів військового управління, крім тих, що підсудні військовим судам регіонів і Військово-Морських Сил України; справи про захист честі і гідності, сторонами в яких є військовослужбовці або військові організації; інші справи, пов'язані із захистом прав і свобод військовослужбовців та інших громадян, а також прав та законних інтересів військових частин, установ та організацій.
Беручи до уваги викладене, Військова судова колегія Верховного Суду України вирішила, що суддя Військового місцевого суду Хмельницького гарнізону в ухвалі від 16 лютого 2004 р. неправильно застосував положення ст. 123 ЦПК ( 1502-06 ) і необгрунтовано визнав, що ця справа підсудна не військовому місцевому суду, а Хмельницькому міському суду. Таким чином, порушення суддею військового місцевого суду норм процесуального права призвели до неправильного вирішення справи.
Оскільки В. оскаржує дії Хмельницького обласного військового комісара, то відповідно до ч. 2 ст. 123 і ст. 248-6 ЦПК ( 1502-06 ) ця справа підсудна Військовому місцевому суду Хмельницького гарнізону.
За таких обставин Військова судова колегія Верховного Суду України ухвалу судді Військового місцевого суду Хмельницького гарнізону від 16 лютого 2004 р. та ухвалу Військового апеляційного суду Західного регіону від 19 березня 2004 р. скасувала і направила справу на новий розгляд до Військового місцевого суду Хмельницького гарнізону.