ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
25.12.92
(Витяг)
К. звернулася з позовом до виконавчого комітету Ленінської районної Ради м. Львова про надання жилого приміщення, що звільнилося у квартирі.
Вона зазначала, що разом з двома неповнолітніми синами займає у трикімнатній квартирі кімнату 23,5 кв. м. Другу - 31,2 займає сім'я З. (чоловік, дружина і двоє неповнолітніх дітей).
У грудні 1990 р. в квартирі звільнилась кімната розміром 15,3 кв. м, яка рішенням Ленінського райвиконкому надана сім'ї З.
Вважаючи це рішення таким, що порушує її права як наймача, оскільки вона є інвалідом II групи і ветераном праці, а тому потребує поліпшення житлових умов в першочерговому порядку, К. просила задовольнити її позов.
В зустрічних позовних вимогах виконком та З. просили виселити К. з кімнати 15,3 кв. м, посилаючись на те, що вона зайняла її без законних підстав і в добровільному порядку не звільняє.
Рішенням Ленінського районного народного суду м. Львова від 19 червня 1991 р., залишеним без зміни ухвалою судової колегії Львівського обласного суду від 5 серпня 1991 р., в задоволенні позову К. відмовлено, зустрічні позови задоволено.
Постановою президії цього ж обласного суду від 12 лютого 1992 р. і ухвалою судової колегії Верховного Суду України від 10 червня 1992 р. протест заступника Генерального прокурора України про скасування судових рішень залишено без задоволення.
У протесті заступника Генерального прокурора України також ставиться питання про скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд з тих підстав, що при вирішенні справи судами необгрунтовано не взято до уваги, що позивачка є інвалідом II групи загального захворювання і відповідно до ст. 45 ЖК ( 5464-10 ) має право на першочергове надання жилого приміщення.
Пленум Верховного Суду України вважає, що протест не підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів даної справи вбачається, що предметом спору є жиле приміщення, яке звільнилося у квартирі і повинно надаватись не в порядку розподілу житлового фонду, як це передбачає ст. 42 ЖК ( 5464-10 ), а в порядку, передбаченому ст. 54 ЖК, і виключно в цьому порядку, оскільки в квартирі проживає ще два наймачі і кожен з них на нього претендує.
Застосування ж ст. 54 ЖК ( 5464-10 ) має свої особливості. Зокрема, якщо звільнилося ізольоване жиле приміщення, воно надається на прохання тому наймачеві, який проживає в цій квартирі і потребує поліпшення житлових умов, а в разі відсутності такого - іншому наймачу, який проживає в тій же квартирі. При цьому загальний розмір жилої площі не повинен перевищувати 13,65 кв. м на одну особу, крім випадків, коли наймач або член його сім'ї має право на додаткову жилу площу. Якщо розмір ізольованої кімнати, що звільнилася, є меншим за встановлений для надання одній особі, зазначена кімната у всіх випадках передається наймачеві на його прохання. Коли ж ізольоване приміщення не може бути відповідно до цих правил передано наймачеві, який проживає в цій квартирі, його надають іншим особам у загальному порядку.
Таким чином, надання жилого приміщення, що звільнилося в квартирі, в якій проживає два або більше наймачів, провадиться за наявності певних умов, і дотримання їх є обов'язковим, а тому ст. 45 ЖК ( 5464-10 ) про першочергове надання жилих приміщень, на яку в протесті робиться посилання, на дані правовідносини не поширюється.
За загальними правилами статей 51 - 53 ЖК ( 5464-10 ) питання про надання такого жилого приміщення вирішується тим органом, якому належить або у віданні якого знаходиться жилий будинок. В судовому ж порядку, як це передбачає ч. 2 ст. 54 ЖК, може вирішуватись спір лише у разі відмови в наданні такого приміщення.
Тому, встановивши, що райвиконком при наданні спірної кімнати сім'ї З. вимог ст. 54 ЖК ( 5464-10 ) не порушив, оскільки З., як і К., потребують поліпшення житлових умов, при наданні їм цієї кімнати загальний розмір жилої площі не перевищуватиме встановленої норми, їх житлові умови не є кращими в порівнянні з позивачкою, на кожного проживаючого і там, і тут припадає по 7,8 кв. м, але враховуючи, що З. перебувають на обліку у райвиконкомі, якому належить спірна кімната, роком раніше, суд обгрунтовано відмовив у позові К. і правильно задовольнив зустрічні вимоги про її виселення.
Постановлені по справі судові рішення відповідають матеріалам справи і вимогам ст. 54 ЖК ( 5464-10 ).
Виходячи з наведеного, Пленум Верховного Суду України протест заступника Генерального прокурора України залишив без задоволення.
"Бюлетень законодавства і юридичної практики України", N 2, 1995 р.