СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УРСР
УХВАЛА
28.10.1974
(Витяг)
С. звернувся з позовом до Баштанського виробничого колгоспно-радгоспного управління Миколаївської області про відшкодування шкоди у зв'язку з каліцтвом.
Позивач зазначав, що він, керуючи належною йому автомашиною "Москвич", 5 листопада 1962 р. їхав по трасі Кривий Ріг - Миколаїв. У с. Зелений Яр його автомашина зіткнулася з автомашиною ГАЗ-69, належною відповідачу. Внаслідок цього йому заподіяно травму і він визнаний таким, що втратив професійну працездатність на 100 % і загальну - на 50 %, а з березня 1963 р. його визнано інвалідом другої групи. Розмір пенсії - 60 крб. на місяць.
Причиною зіткнення було те, що потерпілого осліпила зустрічна автомашина відповідача і що по ходу руху його автомашини на проїжджій частині дороги стояв трактор з комбайном на причепі без габаритних вогнів. Він намагався об'їхати комбайн зліва, проте, зробити цього не зміг, оскільки на середній частині дороги біля трактора з'явилася людина, а назустріч рухалась автомашина відповідача. Тому він змушений був скерувати свою машину в кювет, по дорозі вона зіткнулась з зустрічною автомашиною і перекинулась.
Посилаючись на те, що автоаварія зчинилась з вини відповідача, якому належить автомашина ГАЗ-69, і власника комбайна, позивач просив стягнути з відповідачів по 182 крб. щомісяця, виходячи з середнього заробітку до каліцтва в розмірі 257 крб.
Останнім рішенням народного суду Інгулецького району м. Кривого Рога від 11 травня 1973 р. з Баштанського управління сільського господарства на користь С. стягнуто 1287 крб., які йому недоплачено протягом 1963 - 1971 рр.
Судова колегія Дніпропетровського обласного суду зменшила суму, що підлягала стягненню за минулі роки, до 206 крб.
У протесті Голови Верховного Суду УРСР ставилось питання про скасування цих судових рішень і надіслання справи на новий розгляд. Протест підлягав задоволенню з таких підстав.
Народний суд виходив з того, що автоаварія, внаслідок якої позивач дістав травму і втратив працездатність, сталася як з вини позивача, так і з вини водіїв автомашини ГАЗ-69 та трактора.
Суд дійшов висновку, що вина С. дорівнює 25 процентів, вина власників автомашини і трактора - 75 процентів. Оскільки власника трактора не встановлено, суд усю відповідальність (75 процентів) поклав на Баштанське управління сільського господарства за правилами солідарної відповідальності за спільно заподіяну шкоду. З цими доводами погодилася судова колегія обласного суду. Проте такі доводи визнати обгрунтованими не можна.
Як вбачається з матеріалів справи, для встановлення причин автоаварії було проведено автотехнічну експертизу, згідно з висновком якої автоаварія сталася з вини водіїв обох автомашин і трактора.
Вина С. у тому, що він не зупинив автомашину, коли його засліпив транспорт, що рухався назустріч, а продовжував рухатись і не помітив на проїжджій частині дороги комбайн.
Вина водія автомашини ГАЗ-69 у тому, що він керував автомашиною, не маючи на це прав, не переключив дальнє світло фар на ближнє і тим самим засліпив водія зустрічної автомашини С.
Тракторист винний у тому, що зупинив трактор з комбайном на проїжджій частині шляху без габаритних вогнів і вийшов на проїжджу частину дороги.
Встановивши ступінь вини кожного з осіб, причетних до аварії, суд, однак, визначив вину у процентному відношенні тільки позивача, а ступінь вини інших осіб не розмежував. Оскільки ж не встановлено, кому належить трактор, відповідальність за заподіяну шкоду було покладено лише на власника автомашини ГАЗ-69, застосувавши принцип солідарної відповідальності.
Проте солідарну відповідальність перед потерпілим відповідно до ст. 451 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) несуть лише особи, які спільно заподіяли шкоду. В даному разі дії відповідачів не були спільними. Кожний з них допустив різні за характером порушення правил безпеки руху.
Крім того, суд недостатньо з'ясував питання про ступінь вини в автоаварії самого потерпілого.
Як видно зі справи, зіткнення автомашини сталося з лівого боку за ходом руху автомашини позивача. На час зіткнення машин, крім водіїв, у машині ГАЗ-69 був У., а в машині позивача - Б. Схема дорожньої події і висновки автотехнічної експертизи складені, в основному, за матеріалами допиту осіб, присутніх на місці події. Проте Б. і У. не були допитані судом, тим саме суд допустив неповноту з'ясування обставин справи.
Судова колегія Верховного Суду УРСР протест Голови Верховного Суду задовольнила. Рішення народного суду Інгулецького району м. Кривого Рога та ухвалу Дніпропетровського обласного суду скасувала, а справу направила на розгляд Дніпропетровського обласного суду по першій інстанції.
"Бюлетень законодавства і юридичної практики України", N 3 (частина 2), 1995 р.