СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
від 18.04.97
(Витяг)
Вироком Хмільницького міського суду Вінницької області від 18 серпня 1995 р. Ч., судимий 26 липня 1994 р. за ч. 2 ст. 141 КК ( 2001-05 ) до трьох років позбавлення волі, засуджений за ч. 2 ст. 206 КК ( 2002-05 ) до позбавлення волі строком на два роки. На підставі ст. 43 КК до призначеного покарання частково приєднано покарання, не відбуте за вироком Хмільницького міського суду від 26 липня 1994 р., і остаточно визначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на три роки у виправно-трудовій колонії суворого режиму.
Цим же вироком засуджені М., Р., С-тун, Ч-маз, Г., С-ков, Д., щодо яких протест не приноситься.
Вказаним вироком Ч. визнаний винним у тому, що 10 січня 1994 р., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, разом з іншими засудженими вчинив у гуртожитку технічної школи злісне хуліганство, а саме побив із хуліганських спонукань учнів школи.
Ухвалою судової колегії в кримінальних справах Вінницького обласного суду від 11 жовтня 1995 р. вирок щодо Ч. залишено без зміни.
Постановою президії цього суду від 7 грудня 1995 р. вирок і ухвалу судової колегії щодо Ч. змінено: постановлено вважати його засудженим за ч. 2 ст. 206 КК ( 2002-05 ) і за сукупністю злочинів на підставі ч. 3 ст. 42 КК ( 2001-05 ) йому остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на три роки шість місяців з відбуванням у виправно-трудовій колонії посиленого режиму.
Заступник Генерального прокурора порушив у протесті питання про зміну постанови президії Вінницького обласного суду і зменшення строку призначеного Ч. покарання.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав і обгрунтував протест, обговоривши доводи останнього і перевіривши матеріали справи, судова колегія Верховного Суду України визнала, що протест підлягає задоволенню.
Розглянувши справу в порядку нагляду, президія обласного суду встановила, що суд першої інстанції при призначенні Ч. покарання безпідставно застосував положення ст. 43 КК ( 2001-05 ). Президія обласного суду, виправивши помилку і правильно застосувавши положення ч. 3 ст. 42 КК, разом з тим порушила вимоги ч. 2 ст. 394 КПК ( 1003-05 ), згідно з якими суд при розгляді справи в порядку нагляду не вправі посилити покарання або застосувати закон про більш тяжкий злочин.
Виходячи з наведеного слід визнати, що, призначивши Ч. в порядку нагляду покарання на строк, який на шість місяців перевищує визначений судом, президія тим самим погіршила становище засудженого. З цих підстав постанова президії Вінницького обласного суду щодо Ч. підлягає зміні зі зменшенням призначеного засудженому строку покарання до трьох років позбавлення волі.
"Рішення Верховного Суду України", 1998 р.