СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
від 10.02.99
Відповідно до ст. 343 ЦПК України підставою для перегляду
судових рішень, що набрали законної сили, можуть бути
нововиявлені обставини, а не нові докази щодо обставин, які з'ясовувалися судом при вирішенні справи
(Витяг)
30 жовтня 1997 р. Сумським обласним судом у справі за позовом Л. Ж. і Л. А. до Полтавського обласного управління юстиції, управління капітального будівництва Полтавського міського виконавчого комітету, Х., С. і Н. про оскарження дій судового виконавця, витребування майна та відшкодування шкоди було постановлено рішення, що набрало законної сили.
У грудні 1998 р. Л. Ж. і Л. А. звернулись до суду із заявою про перегляд зазначеного рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Заявники посилались на те, що в жовтні 1998 р. при ознайомленні з матеріалами кримінальної справи їм стало відомо про існування переліку майна їх сім'ї, яке станом на 19 липня 1997 р. зберігалось у квартирі в м. Полтаві. Оскільки згаданий перелік судом при вирішенні спору не досліджувався, заявники вважали цю обставину підставою для перегляду рішення суду згідно з п. 1 ч. 2 ст. 343 ЦПК ( 1503-06 ).
Ухвалою Сумського обласного суду від 31 грудня 1998 р. заяву Л. Ж. та Л. А. відхилено у зв'язку з її необгрунтованістю.
У скарзі, поданій у касаційному порядку, Л. Ж. і Л. А. просили зазначену ухвалу скасувати як незаконну та необгрунтовану, а їх заяву направити в суд для розгляду по суті. Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України залишила скаргу без задоволення з таких підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 343 ЦПК ( 1503-06 ) підставою для перегляду рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі заявникові.
Відмовляючи в задоволенні заяви, суд правильно виходив із того, що поданий заявниками документ за своєю правовою природою може бути доказом у справі, а не фактом, що може бути визнаний істотною обставиною, яка дає підстави для перегляду судового рішення. Крім того, про існування згаданого переліку майна було відомо при розгляді справи по суті, що підтверджується змістом наявної в її матеріалах заяви зазначеного управління міського виконавчого комітету від 31 липня 1997 р. N 12-62/697. Саме в цій заяві наведено перелік майна, яке не перелічено в акті опису від 10 листопада 1994 р., однак включено до переліку від 19 липня 1997 р.
За таких обставин обласний суд обгрунтовано відхилив відповідно до вимог гл. 43 ЦПК ( 1503-06 ) заяву Л. Ж. та Л. А. про перегляд рішення цього ж суду від 30 жовтня 1997 р.
У касаційній скарзі наведено доводи, що грунтуються на неправильному розумінні нововиявлених обставин, у зв'язку з чим судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України визнала їх безпідставними. Керуючись статтями 326, 310, 311 ЦПК ( 1503-06 ), вона залишила скаргу без задоволення, а ухвалу Сумського обласного суду - без зміни.
Надруковано: "Рішення Верховного Суду України", 2000 р.