ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ КОЛЕГІЯ СУДДІВ СУДОВОЇ ПАЛАТИ У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ
УХВАЛА
26.02.2004
(Витяг)
Апеляційний суд Миколаївської області ухвалою від 15 грудня 2003 р. кримінальну справу щодо Щ., обвинувачуваного за ч. 1 ст. 296, п. 7 ч. 2 ст. 115 та ч. 2 ст. 15, пунктами 1, 7, 8, 13 ч. 2 ст. 115 КК ( 2341-14 ), направив на додаткове розслідування прокурору Миколаївської області.
Орган досудового слідства обвинувачував Щ. у хуліганстві, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вбивстві з хуліганських мотивів та в замаху на вбивство двох і більше осіб у зв'язку з виконанням ними громадського обов'язку - за ч. 1 ст. 296, п. 7 ч. 2 ст. 115 та ч. 2 ст. 15, пунктами 1, 8 ч. 2 ст. 115 КК ( 2341-14 ). Злочини було вчинено за таких обставин.
9 червня 2003 р. Щ., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, із хуліганських мотивів, використовуючи незначний привід, ударив в обличчя Я., спричинивши тому легкі тілесні ушкодження.
Близько 1-ї години тієї ж ночі на привокзальній площі міста між Щ. і Я. виник конфлікт, під час якого вони завдали один одному по удару кулаками в обличчя, після чого, з метою залагодити конфлікт, стали пити пиво. При цьому знову виник конфлікт - тепер уже між Я. і Ш., котрий був зі Щ., у зв'язку з чим двоє останніх поїхали з привокзальної площі.
Через півгодини Щ. і Ш. повернулися і підійшли до кіоску, де були Я. і ще кілька осіб. Щ. із хуліганських мотивів, сховавши в кишені брюк ніж, став вимагати, щоб хтось із присутніх пішов із ним поговорити. І коли О. пішов з ним, щоб вирішити конфлікт мирним шляхом, Щ. з метою позбавити О. життя завдав останньому декілька ударів ножем, заподіявши тілесні ушкодження, що стали причиною смерті потерпілого. Побачивши, як Щ. б'є О., М. та С. підбігли до них, але Щ., реалізуючи умисел на вбивство двох і більше осіб, із хуліганських мотивів ударив ножем М., заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, а потім С., спричинивши поранення, яке потягло короткочасний розлад здоров'я. Смерть М. і С. не настала з причин, які не залежали від волі Щ., оскільки потерпілі своєчасно одержали кваліфіковану медичну допомогу.
У судовому засіданні прокурор, який брав участь у розгляді справи, змінив обвинувачення в частині кваліфікації дій Щ. щодо потерпілих М. і С., яке, на думку обвинувача, не відповідало встановленим фактичним обставинам справи, оскільки дії М. були спрямовані на припинення злочинних дій Щ., спрямованих на вбивство О., а С. - дій Щ., спрямованих на вбивство М. Прокурор кваліфікував дії Щ. за ч. 1 ст. 296, п. 7 ч. 2 ст. 115 та ч. 2 ст. 15, пунктами 1, 7, 8, 13 ч. 2 ст. 115 КК ( 2341-14 ).
Апеляційний суд виходячи з того, що орган досудового слідства кваліфікував дії Щ. без урахування встановлених фактичних обставин, на виконання вимог ч. 2 ст. 276 КК ( 2341-14 ) направив справу на додаткове розслідування.
У касаційному поданні прокурор порушив питання про скасування ухвали апеляційного суду і направлення справи на новий судовий розгляд. Пославшись на те, що в судовому засіданні не встановлено даних про вчинення Щ. інших злочинних дій, крім тих, які йому інкриміновано, прокурор висловив думку про відсутність підстав для направлення справи на додаткове розслідування. Як він стверджував, зміна обвинувачення в суді була викликана необхідністю додаткової кваліфікації дій Щ. відповідно до встановлених під час досудового слідства обставин, що не суперечить вимогам ст. 277 КПК ( 1003-05 ).
Дослідивши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційному поданні доводи, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку про необхідність його задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст. 277 КПК ( 1003-05 ) прокурор вправі під час судового розгляду змінити пред'явлене особі обвинувачення. Зміна обвинувачення не допускається, якщо цим будуть порушені правила про підсудність чи обов'язковість проведення досудового слідства.
Як зазначено в ухвалі апеляційного суду, "органом досудового слідства обвинувачення Щ. було пред'явлено без урахування встановлених обставин, що фактично зробив прокурор у судовому засіданні, кваліфікувавши дії Щ. додатково за пунктами 7 і 13 ч. 2 ст. 115 КК ( 2341-14 )". Тобто в ухвалі йдеться лише про необхідність зміни обвинувачення в межах інкримінованих Щ. дій, чим не порушуються правила про підсудність і що не тягне обов'язкового досудового слідства, оскільки, як визнав суд, за фактично встановленими цим слідством обставинами було неналежно сформульовано обвинувачення - дії Щ. не були кваліфіковані за пунктами 7, 13 ч. 2 ст. 115 КК, і прокурор усунув цей недолік у судовому засіданні шляхом зміни обвинувачення.
За таких обставин колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 15 грудня 2003 р. щодо Щ. скасувала і направила справу на новий судовий розгляд.