КОЛЕГІЯ СУДДІВ ПАЛАТИ З КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
11.01.2005
(Витяг)
Галицький районний суд м. Львова вироком від 2 березня 2004 р. засудив П. за ч. 1 ст. 296 КК ( 2341-14 ) на один рік обмеження волі та на підставі ст. 75 цього Кодексу звільнив його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік. Суд постановив стягнути з П. на користь підприємства "Львівелектротранс" 73 грн. на відшкодування заподіяної матеріальної шкоди.
В апеляційному порядку справа не переглядалась.
П. визнано винним у тому, що він 30 грудня 2003 р., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з хуліганських мотивів почав умисно стукати по дверях тролейбуса, що зрушив з місця, маючи намір перешкодити його руху. Коли водій зупинив тролейбус і вийшов з нього, щоб перепинити хуліганські дії П., останній ударив рукою по дверях тролейбуса й розбив скло, чим заподіяв підприємству "Львівелектротранс" матеріальної шкоди на загальну суму 73 грн.
У касаційному поданні заступник прокурора Львівської області порушив питання про скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням судом кримінального закону при призначенні засудженому покарання.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у поданні доводи, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції на підставі результатів судового слідства дійшов висновку про винність П. у вчиненні дій, відповідальність за які передбачена ч. 1 ст. 296 КК ( 2341-14 ). Правильність цього висновку у касаційному поданні не оспорюється.
Що ж стосується наведених у поданні доводів про неправильне застосування судом закону при призначенні засудженому покарання у виді обмеження волі, то вони є обгрунтованими. Відповідно до ч. 3 ст. 61 КК ( 2341-14 ) обмеження волі не може бути застосовано до певних категорій осіб, зокрема тих, які досягли пенсійного віку. У цій справі встановлено, що П. на день розгляду справи судом досяг такого віку.
З огляду на зазначене колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України касаційне подання заступника прокурора Львівської області задовольнила: вирок Галицького районного суду м. Львова від 2 березня 2004 р. щодо П. скасувала і направила справу в той же суд на новий судовий розгляд.