СУДОВА ПАЛАТА У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
03.04.2003
(Витяг)
Вироком апеляційного суду м. Севастополя від 24 грудня 2002 р. К. виправдано за ч. 2 ст. 140 КК 1960 р. ( 2001-05 ) у зв'язку з недоведеністю його участі у вчиненні злочину.
Органи досудового слідства обвинуватили К. у тому, що він 29 грудня 2000 р. приблизно о 18-й годині, перебуваючи в офісі юридичної фірми, за попереднім зговором з іншою особою викрав барсетку з грошима й документами, які належали Ж., чим заподіяв потерпілому значну матеріальну шкоду на загальну суму 1 тис. 425 грн.
Під час розгляду справи суд дійшов висновку, що обвинувачення грунтується на припущеннях, які не можна покласти в основу обвинувального вироку, і виправдав К.
У касаційній скарзі потерпілий Ж. просив вирок щодо К. скасувати і направити справу на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що досліджені докази оцінені судом однобічно, а викладені у вироку висновки не відповідають фактичним обставинам справи.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про необхідність залишення судового рішення без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України ( 254к/96-ВР ) обвинувачення не може грунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Як убачається з матеріалів справи, обвинувачення К. у таємному викраденні індивідуального майна Ж. грунтується лише на факті зникнення барсетки, а також упізнанні К. потерпілим і свідком Ж-вим як особи, після відвідання якою офісу юридичної фірми було виявлено пропажу. Будь-яких інших доказів причетності К. до вчинення злочину органами досудового слідства не наведено.
Аналіз наявних у матеріалах справи доказів підтверджує правильність висновку суду про недоведеність винності К. у вчиненні крадіжки. Цей висновок наведеними у скарзі доводами не спростовується.
Матеріали справи свідчать про те, що зібрані докази повно та всебічно досліджені судом і належно оцінені у вироку, а всі можливості для одержання додаткових доказів вичерпані. Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону під час досудового або судового слідства у справі, які б могли бути підставою для скасування чи зміни вироку, не встановлено.
З огляду на наведене колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України касаційну скаргу потерпілого Ж. залишила без задоволення, а вирок апеляційного суду м. Севастополя від 24 грудня 2002 р. - без зміни.