Договірні Сторони зобов'язують компетентні органи державної ветеринарної медицини своїх країн розробляти спеціальні ветеринарно-санітарні правила і взаємно погоджені вимоги відповідно до норм Міжнародного ветеринарного кодексу Міжнародного епізоотичного бюро, які діють при торгових угодах по вивозу, ввозу та транзиту тварин, продуктів тваринного походження, фуражу та інших товарів, які можуть бути носіями збудників інфекційних, паразитарних, у тому числі й антропозоонозних захворювань.
Керівники служби державної ветеринарної медицини обох країн можуть здійснювати безпосередні контакти для обміну необхідною інформацією, зазначеною в 3 і 4 статтях цієї Конвенції, або організовувати зустрічі для проведення консультацій по виникаючих проблемах для спільного відпрацювання профілактичних заходів.