СУДОВА ПАЛАТА У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
12.08.2003
(Витяг)
Вироком апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 31 березня 2003 р. К. на підставі ст. 70 КК ( 2341-14 ) засуджено за сукупністю злочинів, відповідальність за які передбачено п. 1 ч. 2 ст. 115 та ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 цього Кодексу, на 13 років позбавлення волі.
К. визнано винним у тому, що він 21 липня 2002 р., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті особистих неприязних стосунків вчинив умисне вбивство Ф. і закінчений замах на умисне вбивство М.
У касаційному поданні прокурор порушив питання про перекваліфікацію дій К. за епізодом убивства Ф. з п. 1 ч. 2 ст. 115 КК ( 2341-14 ) на ч. 1 цієї статті, пославшись на неправильне застосування судом кримінального закону.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого К., думку прокурора та перевіривши матеріали справи, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України подання задовольнила з таких підстав.
Як убачається з матеріалів справи, висновок суду про доведеність винності К. у вчиненні злочину за обставин та у спосіб, які викладені у вироку, підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами, які належно оцінені судом. Проте кваліфікація дій К. щодо Ф. за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК ( 2341-14 ) є помилковою.
Вбивство двох або більше осіб кваліфікується за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК ( 2341-14 ), якщо дії винного охоплювались єдиним умислом і були вчинені, як правило, одночасно. Вбивство ж К. однієї людини і замах на життя другої не може розглядатись як закінчений злочин - убивство двох або більше осіб, оскільки злочинний намір убити двох осіб не було здійснено засудженим з причин, що не залежали від його волі. У таких випадках вчинене слід кваліфікувати за ч. 1 або ч. 2 ст. 115 і ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК незалежно від послідовності злочинних дій.
У справі встановлено, що К. мав умисел на позбавлення життя двох осіб - Ф. та М. і все зробив для реалізації свого злочинного наміру, однак довів його до кінця тільки щодо Ф., а щодо М. - не завершив із причин, що не залежали від його волі. Тому дії К. за епізодом умисного вбивства Ф. належить кваліфікувати за ч. 1 ст. 115 КК ( 2341-14 ).
З огляду на наведене колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України касаційне подання прокурора задовольнила: перекваліфікувала дії К. за епізодом убивства Ф. з п. 1 ч. 2 ст. 115 КК ( 2341-14 ) на ч. 1 цієї статті і за сукупністю злочинів призначила йому покарання у виді позбавлення волі строком на 13 років. У решті вирок залишено без зміни.