КОЛЕГІЯ СУДДІВ ПАЛАТИ З КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
15.07.2003
(Витяг)
Вироком Апеляційного суду Чернівецької області від 24 березня 2003 р. засуджено: К. за ч. 1 ст. 115 КК ( 2341-14 ) - на 11 років позбавлення волі; Ж. за ч. 1 ст. 115 КК - на 10 років позбавлення волі, за ч. З ст. 185 КК - на три роки позбавлення волі, а за сукупністю злочині - на 12 років позбавлення волі.
Згідно з вироком К. і Ж. визнано винними у вчиненні таких злочинів.
18 жовтня 2002 р. Ш. у своєму будинку під час вживання разом із Ж. та К. спиртних напоїв умисно вдарив останнього рукою в обличчя. У відповідь К. ударив Ш. а коли той упав на підлогу, з метою вбивства почав завдавати йому руками й ногами удари в життєво важливі органи, потім кухонним ножем заподіяв чотири різані рани в ділянці шиї та щелепи і при цьому відрізав вухо. Ж. також із метою позбавити Ш. життя завдав йому декілька ударів руками й ногами в ділянки розташування життєво важливих органів, а потім стрибнув на його грудну клітку, чим заподіяв численні переломи ребер справа і зліва, розриви капсули та паренхіми печінки. Внаслідок травматичного шоку від одержаних тілесних ушкоджень Ш. помер на місці вчинення злочину.
Крім того, вночі 22 вересня 2002 р. Ж. і ще дві особи, засуджені в цій же справі, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою проникли шляхом зламу замків на вхідних дверях у приміщення магазину райспоживспілки, звідки викрали матеріальні цінності на загальну суму 1 тис. 536 грн. Через п'ять днів Ж., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, таємно викрав із господарства І. велосипед вартістю 270 грн.
Заступник прокурора Чернівецької області, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, порушив у касаційному поданні питання про скасування вироку в частині засудження К. та Ж. за умисне вбивство і направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильною перекваліфікацією судом дій засуджених з п. 4 ч. 2 ст. 115 на ч. 1 ст. 115 КК ( 2341-14 ).
Засуджений К. у касаційній скарзі просив пом'якшити призначене покарання, оскільки суд першої інстанції не врахував того, що потерпілий Ш. був ініціатором конфлікту і перший ударив його в обличчя, а також його, К., віку та захворювання на туберкульоз.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України не знайшла підстав для задоволення касаційного подання і касаційної скарги.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винності К. та Ж. в умисному вбивстві, підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, які перевірено в судовому засіданні в установленому кримінально-процесуальним законодавством порядку.
Як на стадії досудового слідства, так і в судовому засіданні засуджені визнали, що вони умисно вбили Ш. за викладених у вироку обставин.
Наведені в касаційному поданні доводи про те, що суд безпідставно перекваліфікував ці дії за більш м'яким законом, колегія суддів визнала необгрунтованими.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 115 КК ( 2341-14 ) умисне вбивство визнається вчиненим з особливою жорстокістю, коли винний усвідомлював, що завдає потерпілому особливих мук і страждань. Сама по собі множинність поранень при вбивстві не в усіх випадках свідчить про наявність такої кваліфікуючої ознаки, оскільки закон пов'язує останню не тільки зі способом убивства, а й з іншими обставинами, які підтверджують, що винний діяв з умислом, спрямованим на вчинення злочину з особливою жорстокістю.
У матеріалах справи немає об'єктивних даних про наявність у К. і Ж. наміру завдати потерпілому особливих мук і страждань під час заподіяння йому тілесних ушкоджень. Навпаки, обставини справи свідчать про те, що засуджені перебували у збудженому стані, викликаному неправомірною, зухвалою поведінкою Ш., який ударив К., і бійка між ними й потерпілим тривала незначний час. Під час медичного огляду 20 жовтня 2002 р. у К. виявлені садна не лише на правій кисті руки, а й на обличчі, що підтверджує ту обставину, що Ш. застосував до засудженого фізичне насильство.
За таких обставин колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що вчинене К. і Ж. умисне вбивство суд першої інстанції правильно кваліфікував за ч. 1 ст. 115 КК ( 2341-14 ). Правильною визнано і кваліфікацію за ч. З ст. 185 КК дій Ж. в частині повторного викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням в інше приміщення.
Покарання засудженим призначено відповідно до вимог ст. 65 КК ( 2341-14 ) в межах, установлених санкціями статей Кримінального кодексу, які передбачають відповідальність за вчинені злочини, та з урахуванням ступеня тяжкості злочинів, особи винних, обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання.
З урахуванням викладеного колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України касаційне подання заступника прокурора Чернівецької області та касаційну скаргу засудженого К. залишила без задоволення, а вирок апеляційного суду цієї області від 24 березня 2003 р. - без зміни.