УХВАЛА КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Державної податкової адміністрації у місті Києві щодо офіційного тлумачення положення підпункту 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"
м. Київ Справа N 2-55/2010 21 жовтня 2010 року N 65-у/2010
Конституційний Суд України у складі суддів:
Головіна Анатолія Сергійовича - головуючого,
Винокурова Сергія Маркіяновича,
Гультая Михайла Мирославовича,
Запорожця Михайла Петровича,
Кампа Володимира Михайловича,
Колоса Михайла Івановича,
Лилака Дмитра Дмитровича,
Маркуш Марії Андріївни,
Сергейчука Олега Анатолійовича - доповідача,
Стрижака Андрія Андрійовича,
Ткачука Павла Миколайовича,
Шишкіна Віктора Івановича,
розглянув на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням Державної податкової адміністрації у місті Києві щодо офіційного тлумачення положення підпункту 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 року N 889-IV ( 889-15 ).
Заслухавши суддю-доповідача Сергейчука О.А. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України
установив:
1. Суб'єкт права на конституційне подання - Державна податкова адміністрація у місті Києві - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення положення підпункту 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 року N 889-IV ( 889-15 ) (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., N 37, ст. 308) (далі - Закон) в аспекті віднесення процентів за субординованим боргом до загального місячного оподаткованого доходу.
У підпункті 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 Закону ( 889-15 ) наведено один із видів доходу, що включається у загальний місячний оподатковуваний дохід, а саме: дохід у вигляді процентів (дисконтних доходів), дивідендів та роялті, виграшів, призів, інші доходи, крім зазначених у пункті 4.3 цієї статті.
Практичну необхідність в офіційному тлумаченні вказаного положення Закону ( 889-15 ) автор клопотання обґрунтовує його різним розумінням під час застосування органами державної влади, суб'єктами господарювання. У зв'язку з цим посилається на постанову Вищого адміністративного суду України від 10 грудня 2009 року та постанову Верховного Суду України від 30 березня 2010 року у справі за позовом акціонерного комерційного банку "Форум" до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.
Як стверджує суб'єкт права на конституційне подання, у процесі практичного застосування підпункту 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 Закону ( 889-15 ) органи державної податкової служби визначають податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб стосовно отриманих процентів за субординованим боргом. Проте банківські установи при таких правовідносинах не нараховують та не утримують названий податок, мотивуючи тим, що Законом ( 889-15 ) це не передбачено.
2. Перша колегія суддів Конституційного Суду України Ухвалою від 9 вересня 2010 року відмовила у відкритті конституційного провадження у справі на підставі пункту 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України ( 254к/96-ВР ), цим Законом ( 422/96-ВР ).
3. Вирішуючи питання про відкриття конституційного провадження у справі, Конституційний Суд України виходить з такого.
Відповідно до Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) підставою для конституційного подання щодо офіційного тлумачення Конституції України ( 254к/96-ВР ) та законів України є практична необхідність у з'ясуванні або роз'ясненні, офіційній інтерпретації їх положень (частина перша статті 93) ( 422/96-ВР ); у конституційному поданні має зазначатися правове обґрунтування необхідності в офіційному тлумаченні (пункт 4 частини другої статті 39) ( 422/96-ВР ).
З матеріалів справи вбачається, що постановою Верховного Суду України від 30 березня 2010 року у справі про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень було скасовано постанову Вищого адміністративного суду України від 10 грудня 2009 року, яку автор клопотання наводив як факт неоднозначного застосування Закону ( 889-15 ).
Однак рішення судів загальної юрисдикції різних інстанцій у конкретній справі не є аргументом неоднозначного застосування норми закону ( 889-15 ).
У конституційному поданні немає правового обґрунтування щодо практичної необхідності в офіційному тлумаченні положення підпункту 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 Закону ( 889-15 ), що є підставою для відмови у відкритті конституційного провадження у справі згідно з пунктом 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ).
Враховуючи викладене та керуючись статтею 153 Конституції України ( 254к/96-ВР ), статтями 39, 45, 50, 93 Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ), Конституційний Суд України
ухвалив:
1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Державної податкової адміністрації у місті Києві щодо офіційного тлумачення положення підпункту 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 року N 889-IV ( 889-15 ) на підставі пункту 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України ( 254к/96-ВР ) та Законом України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ).
2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною.
КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ