УХВАЛА КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 400-4, 400-5, 400-6, 400-7, 400-8, 400-9 Кримінально-процесуального кодексу України
м. Київ Справа N 2-26/2005 12 жовтня 2005 року N 34-у/2005
Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:
Селівона Миколи Федосовича - головуючий,
Вознюка Володимира Денисовича,
Євграфова Павла Борисовича,
Іващенка Володимира Івановича,
Мироненка Олександра Миколайовича,
Пшеничного Валерія Григоровича,
Скоморохи Віктора Єгоровича - суддя-доповідач,
Станік Сюзанни Романівни,
Ткачука Павла Миколайовича,
Чубар Людмили Пантеліївни,
Шаповала Володимира Миколайовича,
розглянув питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 400-4, 400-5, 400-6, 400-7, 400-8, 400-9 Кримінально-процесуального кодексу України ( 1003-05 ) (Відомості Верховної Ради УРСР, 1961 р., N 2, ст. 15; Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 34-35, ст. 187).
Заслухавши суддю-доповідача Скомороху В.Є. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України
установив:
1. Суб'єкт права на конституційне подання - 46 народних депутатів України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення положень статей 400-4, 400-5, 400-6, 400-7, 400-8, 400-9 Кримінально-процесуального кодексу України ( 1003-05 ) (далі - КПК України). Зазначеними статтями КПК України ( 1003-05 ) передбачено: підстави для перегляду судових рішень у порядку виключного провадження; нововиявлені обставини; строки перегляду судових рішень у порядку виключного провадження; особи, які мають право поставити питання про перегляд судового рішення в порядку виключного провадження; дії прокурора по відновленню справи у зв'язку з нововиявленими обставинами; порушення питання про перегляд судового рішення в порядку виключного провадження.
Народні депутати України просять роз'яснити, чи підлягають перегляду в порядку виключного провадження постанови судів щодо застосування, зміни або скасування запобіжних заходів, зокрема постанова апеляційного суду міста Києва від 2 серпня 2005 року, винесена відповідно до статей 156, 165-3 КПК України ( 1002-05 ), якою відмовлено в задоволенні подання Генеральної прокуратури України про продовження строку тримання громадянина К. під вартою до дев'яти місяців.
Необхідність в офіційному тлумаченні зазначених положень статей КПК України ( 1003-05 ) суб'єкт права на конституційне подання обґрунтовує тим, що тлумачення може вплинути на рішення Верховного Суду України та на подальший розгляд кримінальної справи по обвинуваченню громадянина К. у вчиненні злочинів, передбачених частиною четвертою статті 189 ( 2341-14 ), частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України ( 2341-14 ). Народні депутати України зазначають, що стаття 165-3 КПК України ( 1002-05 ), яка встановлює порядок продовження строків тримання під вартою, містить заборону оскарження постанов судді апеляційного і Верховного Суду України, не підлягає розширеному тлумаченню і на ці постанови не може бути внесене подання прокурора.
2. З матеріалів справи вбачається, що Генеральна прокуратура України звернулася до апеляційного суду міста Києва з поданням про продовження строку тримання громадянина К. під вартою до дев'яти місяців.
Розглянувши подання Генеральної прокуратури України, апеляційний суд міста Києва прийняв постанову, за якою на підставі статей 156, 165-3 КПК України ( 1002-05 ) громадянину К. було змінено запобіжний захід у вигляді взяття під варту на підписку про невиїзд з місця постійного проживання.
Не погодившись з постановою апеляційного суду міста Києва, заступник Генерального прокурора України, посилаючись на статті 400-4, 400-7, 400-9 КПК України ( 1003-05 ), звернувся до Верховного Суду України з клопотанням переглянути в порядку виключного провадження зазначену постанову і скасувати її.
Як стверджується в конституційному поданні, із змісту статті 400-4 КПК України ( 1003-05 ) випливає, що ця стаття ( 1003-05 ) стосується вироків, які набрали законної сили. Оскільки в постанові апеляційного суду міста Києва немає висновків про винуватість або невинуватість обвинуваченого, оцінки доказів, а є лише рішення про відмову у задоволенні подання Генеральної прокуратури України щодо продовження строку тримання громадянина К. під вартою, перегляд цієї постанови Верховним Судом України в порядку виключного провадження, на думку авторів конституційного подання, не відповідає вимогам статті 165-3 КПК України ( 1002-05 ).
3. Третя колегія суддів Конституційного Суду України Ухвалою від 5 жовтня 2005 року відмовила у відкритті конституційного провадження у справі на підставі пункту 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) - непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні.
4. Вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі, Конституційний Суд України виходить з такого.
Відповідно до Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) підставою для конституційного подання щодо офіційного тлумачення Конституції ( 254к/96-ВР ) та законів України є практична необхідність в офіційній інтерпретації їх положень (частина перша статті 93) ( 422/96-ВР ).
Як вбачається з конституційного подання, народні депутати України порушують питання щодо законності клопотання заступника Генерального прокурора України, в якому оскаржується постанова апеляційного суду міста Києва, та про необхідність участі Конституційного Суду України в дослідженні конкретних обставин справи, що відповідно до статті 150 Конституції України ( 254к/96-ВР ), статті 14 Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) не належить до повноважень Конституційного Суду України.
Оскільки клопотання заступника Генерального прокурора України про перегляд у порядку виключного провадження постанови апеляційного суду міста Києва направлено Верховному Суду України, який відповідно до статті 47 Закону України "Про судоустрій України" ( 3018-14 ) забезпечує однакове застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції, відкриття конституційного провадження на даній стадії означатиме втручання Конституційного Суду України у сферу здійснення правосуддя судами загальної юрисдикції.
Народні депутати України хочуть отримати від Конституційного Суду України своєрідну юридичну консультацію, роз'яснення правил і порядку перегляду судових рішень у порядку виключного провадження та заручитися підтримкою своєї позиції. Вирішення таких питань не належить до повноважень Конституційного Суду України.
Отже, підстав для відкриття конституційного провадження у справі немає.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 150 Конституції України ( 254к/96-ВР ), статтями 14, 39, 45, 50, 93 Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ), Конституційний Суд України
ухвалив:
1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 400-4, 400-5, 400-6, 400-7, 400-8, 400-9 Кримінально-процесуального кодексу України ( 1003-05 ) на підставі пункту 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) - непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні.
2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною.
КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ
{ Текст взято з сайту Конституційного Суду України }