Оригінальний текст цієї Угоди було складено в м. Рим 24 вересня одна тисяча дев'ятсот сорок дев'ятого року французькою мовою. Два примірники цієї Угоди арабською, англійською, французькою та іспанською мовами і будь-які поправки до цієї Угоди засвідчуються Головою Комісії та Генеральним директором Організації. Один з цих примірників зберігається в архіві Організації. Інший примірник передається для реєстрації Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй. Крім того, Генеральний директор засвідчує копії цієї Угоди та передає по одному примірнику кожному члену Організації і тим державам, які не є членами Організації, які є або можуть стати Договірними сторонами цієї Угоди.
Додаток
Арбітражний суд
1. Арбітражний суд, згаданий в пункті 4 статті 19, має складатися з трьох арбітрів, які мають призначатися таким чином:
a) Договірна сторона, яка починає провадження, має повідомити ім'я арбітра іншій Договірній стороні, яка, у свою чергу, протягом 40 днів після отримання такого повідомлення повідомляє ім'я другого арбітра. У спорах між більш ніж двома Договірними сторонами сторони спору з однаковими інтересами мають призначити спільно одного арбітра за згодою. Договірні сторони протягом 60 днів після призначення другого арбітра призначають третього арбітра, який не повинен бути громадянином однієї з Договірних сторін і не повинен мати таке саме громадянство, як у перших двох арбітрів. Третій арбітр головує в суді;
b) якщо другий арбітр не був призначений протягом встановленого терміну або якщо Договірні сторони протягом встановленого періоду не дійшли згоди про призначення третього арбітра, цей арбітр на прохання будь-якої Договірної сторони має призначатися Генеральним директором Організації протягом двох місяців з дати отримання відповідного запиту.
2. Арбітражний суд приймає рішення про місце знаходження його штаб-квартири і ухвалює власні правила процедури.
3. Арбітражний суд має ухвалювати свої рішення відповідно до положень цієї Угоди та норм міжнародного права.
4. Рішення арбітражного суду має ухвалюватися більшістю його членів, які не можуть утримуватись від голосування.
5. Будь-яка Договірна сторона, яка не є стороною в спорі, може приєднатись до провадження за згодою арбітражного суду.
6. Рішення арбітражного суду є остаточним і обов'язковим для Договірних сторін, що беруть участь в спорі, і для будь-якої Договірної сторони, яка приєдналась до провадження, і має бути виконано без зволікання. Арбітражний суд має роз'яснити рішення на вимогу однієї з Договірних сторін у спорі або будь-якої Договірної сторони, яка приєдналася до провадження.
7. Якщо арбітражний суд не ухвалить іншого рішення через особливі обставини справи, то витрати на арбітраж, включаючи заробітну плату його членів, мають покриватися Договірними сторонами, які беруть участь у спорі, в рівних частках.
Офіційний переклад
СТАН ПРИЙНЯТТЯ УГОДИ ГКРС
Учасник
Прийняття
Албанія
10 квітня 1991
Алжир
11 грудня 1967
Болгарія - 1
03 листопада 1969
Хорватія
22 травня 1995
Кіпр
10 червня 1965
Єгипет
19 лютого 1951
Європейське співтовариство
25 червня 1998
Франція
08 липня 1952
Греція
07 квітня 1952
Ізраїль
20 лютого 1952
Італія
29 травня 1950
Японія
12 червня 1997
Лівія
14 листопада 1960
Лівійська Арабська Джамахирія
13 травня 1963
Мальта
29 квітня 1965
Монако
14 травня 1954
Марокко
17 вересня 1956
Республіка Сербія - 2
27 квітня 1992
Румунія
19 лютого 1971
Словенія
25 травня 2000
Іспанія
19 жовтня 1953
Сирійська Арабська Республіка
12 грудня 1975
Туніс
22 червня 1954
Туреччина
06 квітня 1954
Велика Британія - 3
20 листопада 1950
Заяви та застереження
Болгарія
(Застереження здійснено при прийнятті):
"Народна Республіка Болгарія не вважатиме себе зв'язаною рішеннями Міжнародного Суду ООН щодо спорів, переданих на його розгляд відповідно до статті XIII Угоди, без згоди Уряду Народної Республіки Болгарія щодо конкретного спору." - 4
На своїй двадцять другій сесії, що відбулася в Римі з 13 до 16 жовтня 1997 року, ГКРС прийняла два пакети поправок, які були затверджені Радою ФАО на її 113-й сесії (4-6 листопада 1997 року). Перший пакет поправок стосувався змін, які, серед іншого, дозволили організаціям регіональної економічної інтеграції, які є членами ФАО, набувати членства в ГКРС, а також змінили назву ГКРС на «Генеральна комісія з рибальства в Середземномор'ї». Ці поправки набули чинності за згодою Ради ФАО і не потребують подальшої процедури прийняття. Друга група поправок, які передбачають нові зобов'язання для Договірних Сторін, вимагає офіційного прийняття з боку цих Сторін. Такі поправки набули чинності 29 квітня 2004 року після їх прийняття двома третинами членів Комісії, а потім для кожного члена Комісії після їх прийняття.
Учасник
Прийняття
Албанія
10 жовтня 2003
Алжир
26 квітня 2005
Болгарія
29 листопада 2006
Хорватія
28 листопада 2003
Кіпр
3 серпня 2000
Європейське співтовариство
27 липня 2000
Франція
30 жовтня 2002
Греція
29 серпня 2002
Італія
23 серпня 2000
Японія
30 липня 2004
Ліван
4 березня 2005
Лівійська Арабська Джамахирія
23 грудня 2003
Мальта
23 грудня 1999
Монако
12 червня 2001
Марокко
24 липня 2006
Румунія
1 жовтня 2003
Республіка Сербія
8 січня 2003
Словенія
29 квітня 2004
Іспанія
15 лютого 2002
Туніс
30 червня 2003
Туреччина
5 червня 2000
Заяви та застереження
Алжир
(Застереження зроблено після прийняття поправок)
"Уряд Алжирської Народної Демократичної Республіки не вважає себе зв'язаним положеннями статті XV вищезгаданих поправок, які передбачають, що спори щодо тлумачення або виконання цієї Конвенції, які не можуть бути врегульовані шляхом переговорів, передаються до Міжнародного Суду ООН. Уряд Алжирської Народної Демократичної Республіки заявляє, що для того, щоб будь-які спори могли бути передані на розгляд Міжнародного Суду ООН, необхідна попередня згода всіх сторін у кожному конкретному випадку."
__________
- 1 Прийняття здійснено відповідно до процедури, передбаченої в пункті 4 Правила XXI Загальних правил Організації, що передбачає здачу на зберігання офіційного документа про прийняття. Офіційний документ був зданий на зберігання Генеральному директору 3 липня 1972 року.
- 2 8 січня 2003 року Генеральний директор отримав повідомлення про правонаступництво від Федеративної Республіки Югославія як держави-правонаступниці Соціалістичної Федеративної Республіки Югославія. Згодом, 6 лютого 2003 року, Генеральний директор отримав нове повідомлення про те, що назва «Федеративна Республіка Югославія» була змінена на «Сербія і Чорногорія». 12 червня 2006 року Генеральний директор отримав чергове повідомлення про те, що Республіка Сербія продовжує членство «Сербії і Чорногорії» в ФАО і всіх її органах на підставі статті 60 Конституційної хартії Сербії і Чорногорії, введеної в дію Декларацією про незалежність, прийнятою Народною асамблеєю Чорногорії 3 червня 2006 року, і що відтепер замість назви «Сербія і Чорногорія» буде використовуватися назва «Республіка Сербія». Таким чином, Республіка Сербія вважається учасницею ГКРС з 27 квітня 1992 року - дати, коли тодішня Федеративна Республіка Югославія взяла на себе відповідальність за свої міжнародні відносини. 18 квітня 2007 року Генеральний директор отримав повідомлення про вихід Республіки Сербія. Вихід набирає чинності 17 липня 2007 року, тобто через три місяці з дати його отримання Генеральним директором.
- 3 Велика Британія, яка стала Стороною Угоди 20 листопада 1950 року, подала повідомлення про вихід 25 березня 1968 року. Відповідно до пункту 1 статті XII Угоди, повідомлення про вихід набуває чинності через три місяці з дати його отримання Генеральним директором.
- 4 Стаття XIII, про яку йдеться, тепер є статтею XV
{Текст Угоди англійською мовою }