Принцип територіальності
1. Вимоги для набуття статусу походження, викладені у розділі II, повинні виконуватися кожною з Сторін у будь-який момент.
2. Якщо товари, що мають походження, експортовані з будь-якої з Сторін до іншої країни, повертаються, вони повинні вважатися такими, які походять з третіх країн, до тих пір, поки не буде доведено митним органам, що:
a) товари, що повертаються є саме тими, які було експортовано; та
b) під час перебування в цій країні чи під час експорту їх не було піддано будь-якій операції, крім тих, які є необхідними для збереження їх належного стану.
3. Набуттю статусу походження відповідно до умов, викладених вище у розділі II, не перешкоджає обробка чи переробка, яка відбулася за межами Сторони, матеріалів експортованих з будь-якої з Сторін та у подальшому реімпортованих за умови, якщо:
a) матеріали були повністю вироблені в будь-якій з Сторін або були піддані обробці чи переробці, які не підпадають під недостатні операції, викладені у статті 6, до того, як вони були експортовані; та
b) митним органам може бути доведено те, що:
i) реімпортовані товари були отримані внаслідок обробки чи переробки експортованих матеріалів; та
ii) загальна додана вартість, набута за межами Сторони, шляхом застосування положень цієї статті, не перевищує 10 відсотків ціни кінцевої продукції на умовах франко-завод, якій надається статус походження.
4. Для цілей параграфа 3 умови для набуття статусу походження, визначені у розділі II, не застосовуються до обробки чи переробки, яка мала місце за межами Сторони. Але, якщо у переліку, який міститься у Додатку II, для визначення статусу походження кінцевого продукту застосовується норма щодо максимальної вартості усіх матеріалів, що походять з третіх країн, включених до складу продукції, загальна вартість матеріалів, що походять з третіх країн, включених на території відповідної Сторони, разом із загальною доданою вартістю, набутої за межами Сторони шляхом застосування положень цієї статті, не може перевищувати встановленого відсотка.
5. Для цілей застосування положень параграфів 3 та 4, "загальна додана вартість" повинна розумітися, як усі витрати, які виникли за межами Сторони, включаючи вартість матеріалів, включених там.
6. Положення параграфів 3 та 4 не застосовуються до продукції, яка не відповідає умовам, викладеним у переліку, який міститься у Додатку II, або яка може вважатись повністю обробленою чи переробленою тільки за умов застосування загальної вартості, що закріплена у статті 5(2).
7. Положення параграфів 3 та 4 не застосовуються до продукції, яка входить до груп 50 - 63 Гармонізованої Системи.
8. Будь-яка обробка чи переробка, яка підпадає під дію положень цієї статті і виконана за межами Сторони, виконується у відповідності до зовнішньоекономічної домовленості про переробку чи подібних домовленостей.