Національний режим
1. Кожний член повинен надати підданим інших членів режим не менш сприятливий, ніж той, який він надає своїм підданим щодо захисту інтелектуальної власності,[#a class=rvts107 href="#n345"#][3][#/a#] з винятками, які вже передбачені, відповідно, у Паризькій Конвенції (1967), Бернській Конвенції (1971), Римській Конвенції або в Договорі з інтелектуальної власності стосовно інтегральних схем. Що стосується виконавців, виробників фонограм та радіомовних організацій, таке зобов'язання застосовується лише щодо прав, передбачених цією Угодою. Будь-який член, що скористається можливостями, передбаченими у статті 6 Бернської Конвенції (1971) або у пункті 1b) статті 16 Римської Конвенції, має сповістити Раду ТАПІВ, як передбачено в цих положеннях.
2. Члени можуть скористатися винятками, дозволеними у пункті 1, щодо судових та адміністративних процедур, зокрема зазначення адреси для послуги або призначення агента у юрисдикції члена, лише тоді, коли такі винятки необхідні для забезпечення відповідності законам і правилам, які не суперечать положенням цієї Угоди, коли такі дії не застосовуються у такий спосіб, який означав би приховане обмеження торгівлі.