Характер та сфера дії зобов'язань
1. Члени надають чинність положенням цієї Угоди. Члени можуть, але не є зобов'язані, передбачати у своєму законодавстві більш високий рівень захисту, ніж цього вимагає ця Угода, за умови, що такий захист не порушує положень цієї Угоди. Члени є вільними у визначенні відповідного методу впровадження положень цієї Угоди у межах їх власної законодавчої системи та практики.
2. Для цілей цієї Угоди термін "інтелектуальна власність" означає всі категорії інтелектуальної власності, які підпадають під дію розділів 1 - 7 Частини II.
3. Члени надають режим, передбачений цією Угодою, підданим інших членів.[#a class=rvts107 href="#n343"#][1][#/a#] Що стосується відповідного права інтелектуальної власності, то підданими інших членів вважаються такі фізичні або юридичні особи, які задовольняють критерії права на захист, передбачені у Паризькій Конвенції (1967), Бернській Конвенції (1971), Римській Конвенції та у Договорі з інтелектуальної власності стосовно інтегральних схем,[#a class=rvts107 href="#n344"#][2][#/a#] якби всі члени були членами СОТ, що підписали ці конвенції. Будь-який член, що скористається можливостями, передбаченими у пункті 3 статті 5 або пункті 2 статті 6 Римської Конвенції, має сповістити Раду з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності ("Рада ТАПІВ"), як передбачено у цих положеннях.