1. Будь-який спір стосовно Угоди за участю Країни-партнера та Франції або Комісії, або їх обох, який протягом шести місяців не може бути врегульований шляхом консультацій між Сторонами, передбачених Статтею 50, може бути урегульований в арбітражі на вимогу однієї зі Сторін.
Однак Європейський суд має виключну компетенцію щодо тлумачення та застосування законодавства ЄС.
2. Кожна Сторона має призначити арбітра протягом 30 днів з моменту запиту на арбітраж. В іншому разі будь-яка зі Сторін може звернутися до Генерального секретаря Постійної палати третейського суду (м. Гаага) з проханням призначити другого арбітра. Два арбітри, у свою чергу, мають призначити третього арбітра протягом 30 днів. В іншому разі будь-яка зі Сторін може звернутися до Генерального секретаря Постійної палати третейського суду з проханням призначити третього арбітра.
Якщо спір стосується Комісії та Франції, з одного боку, і Країни-партнера, з іншого боку, та Комісія і Франція діятимуть спільно, Комісія та Франція мають призначити одного спільного арбітра.
3. Якщо арбітри не ухвалять інше рішення, застосовується процедура, викладена в Арбітражному регламенті Постійної палати третейського суду 1996 року стосовно вирішення спорів між міжнародними організаціями й державами.
Рішення арбітрів ухвалюється більшістю протягом трьох місяців.
Якщо під час арбітражного розгляду виникає питання щодо тлумачення законодавства ЄС, арбітри мають зупинити розгляд і звернутися до суду у Франції із запитом щодо передачі одного або кількох питань до суду ЄС для винесення попереднього рішення відповідно до Статті 267 ДФЄС.
4. Кожна Сторона зобов'язана вжити заходів, необхідних для виконання рішення арбітрів.
5. Запит щодо проведення арбітражного розгляду згідно з пунктом 1 не означає та не має тлумачитися як відмова будь-якої зі Сторін від привілеїв чи імунітетів, на які вони мають право.
6. Пункти 1-4 не застосовуються у відносинах між Комісією та Францією.